З приводу англомовної статті правнучки ХрущоваІнколи чую запевнення, що сьогоднішня московська агресія супроти України – це діло Владіміра Путіна, яке повинно закінчитися з вигасанням його терміну президентства. Правда, ніхто не може запевнити, коли це президентство закінчиться. Скажімо, навіть нехай аргумент піде трохи дальше і встановить, що напевне агресія Москви проти України закінчиться з відходом Путіна, я, на жаль, переконаний, що Путін – це симптом московського шовінізму і не його причина.
Недавно з’явилася англомовна стаття правнучки Нікіти Хрущова на тему Путінської агресії. Ніна Львівна Хрущова, сьогодні професор Міжнародних справ в університеті Нью Йорка “The New School”. Стаття під назвою «Путінське втягнення у Крим, п'ять літ пізніше: Націоналізм не платить рахунки». У статті пані Хрущова висунула такі головні тези: «Історія повинна навчити кожного авторитарного, що націоналізм не проіснує на віки, бо риторична велич не поплатить рахунки»; «З цензурою та переслідуванням Путін наслідує модель Йосифа Сталіна, що ізолював Совєтський Союз, будуючи соціалізм в одній окремій країні»; «Така дія робить людей менш слухняними. Тисячі опротестували пенсійні реформи восени. В останніх тижнях, десятки тисяч вийшли на вулиці, захищаючи свої віртуальні свободи». Пише пані Хрущева далі, що її 22-літній племінник сказав: «Коли моє життя на лінії (Інтернету – А.Л.) загрожене, я боронитиму його своїм фактичним життям».
До речі, в усій статті пані Хрущова жодного разу не осуджує злочинність московської агресії чи самого Путіна, а просто уболіває, що з цією подією прийшли санкції та ізоляція, які негативно відбилася на економічному стані Москви. Правда, відгуки на санкції з боку Кремля зупинили імпорт сільськогосподарських продуктів та розвинули московське виробництво у цій галузі, а побудова Керченського мосту та інші кроки Кремля розвинули будівельну індустрію, але це все привело тільки до 2 відсотків росту в економіці й уможливило, мабуть, режимові втриматися, але не покращало економічного стану пересічного громадянина. В пані Хрущової жодного слова морального чи етичного покаяння, жалю чи вибачення навіть до населення Криму, навіть кримських татар.
У статті, здавалося б, підсвідомо пані Хрущова пояснила причину агресії у Крим Кремля немовби виправданням: «Цей регіон був частиною російської імперії століттями. Росіяни вважають це Християнське місце народженням того, що колись вважалося Київською Росією, первісною державою Росії й України». Так і є написано у статті – «Київська Росія», а не “Київська Русь.” Неможливо, що пані Хрущова не бачить різниці між двома назвами.
Очевидно, я зразу ж написав на електронну адресу пані Хрущової, яку я знайшов на сайті її університету в Інтернеті, вказуючи на її помилкову назву “Київської Русі”, певність її знання історії двох народів та пропонуючи їй інтроспекцію своїх шовіністичних почувань, навіть коли б вони були підсвідомі.
Мені здається, цей випадок не ізольований, а радше притаманний москалям. Претензії до Київської Русі москалів – це симптом великодержавності, шовінізму.
До речі, це є безперечним доказом, що Путінська агресія – безтермінова часово і географічно, коли йдеться про Україну. Нема Путіна, знайдеться другий. От навіть професор університету, академік Ніна Хрущова. Вона покладає великі надії та бажання демократичності для московського народу, але тим не менше ці аспірації, навіть якщо вони правдиві, не відхиляються від історичного шовінізму, коли йде мова про Україну та українців. Очевидно, це логічно, хоч зухвало вияснюється, бо без Києва – Росія не має назви, тільки Московія, втрачає триста років свого існування, а імперія потребує велику історію. А також без осідку Християнства Москва втрачає навіть ілюзії бути третім Римом.
Цей приклад не є сьогоднішньою лекцією чи агітацією. Радше це наука на віки, або бодай так довго, як українці знаходяться на цій планеті, так довго, як житимуть москалі та українці, – москалі будуть шовіністами, а українці будуть їхніми жертвами. До цього треба не привикати, але завжди бути готовими до опору фізичного, інформаційного та психологічного. Бог не родить москалів бути шовіністами.
Написавши свого листа до пані Хрущової, я від неї не одержав відповіді й, напевне, – не одержу. Рівно ж я передбачаю, що вона і на мить не застановиться над моїми заувагами, а про внутрішню інтроспекцію можна зовсім забути. Але вона зовсім серйозно, хоча лицемірно, уважатиме і проголошуватиме себе демократично наставленою людиною Західного світу. Проблема не тільки у пані Хрущовій. Маючи певний стаж, родинний і академічний, а також трибуну, вона ширитиме московську дезінформацію на кожному кроці.
При таких моментах я завжди згадую Шевченка, який москалів знав, мабуть, краще як хто-небудь, проживши у їхньому оточенні по-приятельськи, по-ворожому і в неволі велику частину свого життя. До речі, тому Шевченко і пророк, бо ще так рано, 22 квітня 1838 року, маючи всього 24 роки, він написав поему, присвячуючи її московському поетові Василеві Андреєвичу Жуковському, яка починається з таких рядків:
“Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами».
