Поза всякими сумнівами ситуація навколо України стала однією з ключових світових тем. Добре, що таке “повернення” у фокус уваги іноземних столиць та на передовиці міжнародних інформаційних видань відбулося. Слід визнати, що на невиправдано довгий час тема України спершу пішла у тінь коронавірусу, виборів у США, подій в Білорусі, зрештою, справи Навального. Погано, що причиною для сплеску уваги до України знову стало безпекове загострення з боку Росії. Така собі гібридна відповідь Кремля тим, хто все ще перебуває у полоні ілюзій.
Чому так сталося і чому зараз? Коротких відповідей декілька.
1- Своїми великими маневрами на кордоні Кремль запрошує Захід до великої “оборудки” (deal) по Україні. «Російська дипломатична фішка» - до крайньої межі підняти градус загострення, вивести іншу сторону із стану комфорту, дочекатися поки вона визріє до необхідних Кремлю компромісів. Погана для України новина в тому, що ця сторона - не Київ. Йдеться про Берлін, Париж, а також Вашингтон. Не стільки військовими маневрами, а більше активізацією своїх інформаційних військ, створенням атмосфери небезпеки, майже світової війни, Москва виводить головних “акціонерів” мирного розв’язання по Україні на «результативний діалог». Звісно ж за рахунок інтересів України, якій в російському сценарії “полювання на звіра” відведена роль “наживки”. Злив Козака цей сценарій запустив, а маневри на кордоні та підігравання маріонеток Кремля на Донбасі - його розвивають.
2- Кремль поки не планує справжнього загострення (збройного вторгнення) в реальному світі, лише у віртуальному та інформаційному. Стримуючих чинників чимало, навіть той же Північний потік 2, перспективою якого у Кремлі не ризикнуть поки вона є. Йдеться, насамперед, про перевірку «червоних ліній» Заходу і готовності партнерів, за логікою білокам’яної, до далекоглядних домовленостей “в інтересах миру, безпеки та стабільності”. Як би на Банковій не раділи міжнародній увазі в останні дні, непокоїть те, що дзвонять не “з Києва”, дзвонять “до Києва”. Байден, Столтенберг, Боррель, Джонсон, Трюдо. Чекаємо також проанонсований дзвінок від Меркель і Макрона. Банкова пропустила удар і, замість того, щоб самим дзвонити - приймає дзвінки. По суті, дипломатія Зеленського все ще на крок позаду подій і вимушено реагує на обставини, які створені для України без України. Арія Лаврова про Захід, який має “напоумити Україну”, як раз із цієї опери.
3- Не дочекавшись від Байдена нових ініціатив щодо «перезавантаження», а, натомість, отримавши гучного «іміджевого ляпаса», Кремль обрав шлях до самозбереження через ізоляцію та розбудову обережного альянсу з Китаєм. Як результат, Росія прагне завершити оформлення “буферу безпеки” з трансатлантичним світом на своєму кордоні з Україною. Це - виклик новому президенту США, який, хоча симпатіями до Путіна не зіпсований, водночас був віце-президентом коли Путін давав команду “зеленим чоловічкам” по Криму. Кремль піднімає ставки, нагадуючи, що там “можуть повторити”. Це також “реверанс” в бік Меркель і Макрона, які готуються до виборів і тимчасовий мир на Донбасі за рахунок інтересів України може їм прийтися в нагоді в електральній гонці. Знову ж таки, за логікою Кремля.
До чого готуватися Україні і як діяти у відповідь? Далі буде …
