[xvalue_foto1]Перед початком роботи нового скликання Верховної Ради партія «Слуга народу» організувала навчання для своїх депутатів. Шкода, що перед інавгурацією схожої навчальної програми не було організовано для новообраного президента – йому б теж не завадило бодай трохи повчитися. Принаймні деяких очевидних речей про переговори з Путіним і війну з Росією.Усе спочатку?Бажання Володимира Зеленського розпочати роботу з чистого листа, все організувати на свій лад – зрозуміле й природне. Думаю, що всі, навіть люди, які за новообраного президента не голосували, бажають йому успіху і здійснення запланованого – зокрема в перебудові (й спрощенні) владної системи.
Але є певні сфери, де не все залежить виключно від доброї волі президента. Було б наївним вважати, що новий президент України зможе швидко й успішно закінчити війну на Сході. Це може бути його найголовнішим завданням і першочерговою ціллю, але все одно результату не буде, адже закінчення війни залежить не від позиції Києва. Війну на Сході України розпочала Росія – і саме вона може покласти край бойовим діям. Утім, як бачимо з кількості обстрілів і вбитих українських воїнів – проросійська сторона аж ніяк не збирається припиняти війну.
Власне кажучи, це давно зрозуміло всім, тому навіть дивно, що Володимир Зеленський мав якісь ілюзії щодо пацифістських намірів кремлівського керівництва.
Річ у тім, що на заваді мирному врегулюванню стояв не колишній президент України, як то намагалися показати під час виборчої кампанії. Петро Порошенко – блискучий дипломат і переговорник, але йому не вдалося досягти миру з однієї простої причини. Саме з цієї причини зазнають краху й ініціативи щодо миру від Володимира Зеленського. Причина ця очевидна – Путіну мир не потрібен.
Зеленський приречений воювати або здатисяПодейкують, що на закритих вечірках після інавгурації Володимир Зеленський розповідав, що з дня на день Кремль звільнить полонених українських моряків. Пізніше президент наказав відвести наші війська з позицій у Станиці Луганській, а українським воякам заборонили стріляти у відповідь; паралельно з цим нова влада активізувала переговори у Мінську й намагається відновити нормандський формат врегулювання конфлікту.
Усе це похвально, але результат наразі протилежний до очікуваного – обстріли з ворожих позицій не припиняються, українських вояків убивають снайпери, а полонені моряки досі за російськими ґратами. Чи має шанс Зеленський досягнути своєї цілі й встановити мир? На мій погляд, шансів на це жодних.
Адже Росія розпочала війну з чіткою метою: зупинити євроінтеграцію України, закласти під країну міну сповільненої дії, лякати й шантажувати Київ, аж поки українська влада не оголосить нейтралітет і повернеться в сферу впливу Кремля. Поки цього не станеться – доти й триватиме війна на Донбасі, і ніякі формати й щирі бажання миру цього не змінять.
У такий нехитрий спосіб Путін дає Зеленському свій перший урок: миру не буде, поки цього не захоче Росія. Шкода, що цей урок новообраний президент не захотів вивчити від свого попередника чи інших українських політиків – і тепер доводиться за нього платити людськими життями. Але вже зовсім скоро Володимир Зеленський, як свого часу і Петро Порошенко, усвідомить, що у війні з Росією можна або перемогти, або ж здатися й капітулювати. Третього не дано.
