Народні депутати зареєстрували 11 законопроєктів, які унеможливлюють роботу Московської церкви в Україні. Проте у Верховній Раді є депутати, які активно лобіюють інтереси УПЦ Московського патріархату. 
Про це «Главкому»
розповів голова профільного комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Кілька із законопроєктів, які забороняють Московський патріархат, вже схвалені профільним комітетом, але до голосування принаймні в першому читанні хоча б за один з них депутатські руки ніяк не дотягнуться. З позицією керівництва «слуг» не ставити проєкт на голосування хоча б на перше читання не згоден голова профільного комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. Проте визнає, що розуміє ці побоювання.
«Я не переконаний, що голосів аж так критично не вистачає, і вважаю, що можна було б поставити його в порядок денний і проголосувати, – вважає Потураєв. – З іншого боку, розумію, що якщо він не набере достатньої кількості голосів, то це піде не дуже на користь нашим державним і суспільним інтересам. Бо тоді певні люди зрозуміють, що у нас не вистачає політичної спроможності вирішити це питання взагалі».
Нарікання щодо недієвості урядового законопроєкту Потураєв відмітає і пояснює, що прописані в ньому задовгі процедури відповідають європейським стандартам і страхують від оскаржень на рівні міжнародних судів. А от зволікання з прийняттям будь-яких кроків щодо УПЦ МП, на думку нардепа, потенційно призведе до суспільної ескалації.
Потураєв вказує на те, що поведінка певних осередків московської церкви дедалі стає більш демонстративною.
«Йде провокація суспільства на якісь дії, які потім можна буде видати за переслідування, хоча ніякого переслідування й близько немає. Коли люди на місцях самі приймають рішення, що не хочуть ходити до церкви, яка в той чи інший спосіб підпорядковується фактично державній інституції держави-терориста і окупанта, це цілком природньо. Але депутатами пробують маніпулювати та впливати на їхню позицію, розповідаючи про гоніння на церкву та переслідування віри. А хтось з них були прихожанами тих же церков УПЦ МП, зберігають якісь зв'язки не з ієрархами, а з конкретними храмами, де їх, може, хрестили чи вони там брали шлюб… Їм розповідають, що у нас же секулярна держава, і держава не може втручатися у релігію. Але ані кабмінівський законопроєкт, ані законопроєкт Княжицького жодним чином не є переслідуванням за принципом віросповідання».
Зазначимо, що заступник голови фракції «Слуга народу» Артем Культенко наразі є опорою та надією УПЦ МП в коридорах влади. До «тихих» лобістів Московського патріархату зараховують «групу Разумкова» та «групу Павлюка» (щоправда, обидві – не повністю). У цьому таборі також поодинокі депутати, що з різних причин «не хочуть лізти в справи церковні». Радикально налаштованим також є колишній «слуга» Артем Дмитрук, який захищає вірян московського патріархату від «незаконних організованих рейдерських атак, протиправних захоплень храмів та церков УПЦ (МП) на всій території України». Він навіть звертався щодо захисту їхніх порушених прав до МВС та погрожував «хресним ходом проти влади». Тепер його задача – контролювати, аби не звернули зі «шляху істинного» його нові попутники з групи «Відновлення України».
