Російське керівництво в особі Володимира Путіна намагається переконати всіх у тому, нібито українці та росіяни один народ — через неповноцінність російської імперії без української складової. Про це заявив Директор Українського Інституту національної пам’яті Антон Дробович, виступаючи на Молодіжній зустрічі Київського безпекового форуму “Захід-Схід, Північ-Південь”.
Він зазначив що, на думку фахівців, імперії не можуть жити без сателітів — країн, які цю імперію створюють.
“Україна стала однією з націй, яка є ключовою для формування Російської імперії. Російська імперія класична, або ж Російська імперія 2.0 під назвою Радянський Союз, — ми є складовою. Немає української складової — немає повноцінної російської імперії, кажуть фахівці”, — наголосив Директор Українського Інституту національної пам’яті.
Саме цим, за його словами, пояснюється пригноблення Росією кримських татар, винищення мов корінних народів тощо.
“Вони їх просто знищують, це класична тактика асиміляції. Забороняють політичні партії, національні організації. Вони мають суто імперські плани, а Україну, оскільки вона має певну історичні та культурну близькість до Московії, намагаються включити в проект “Одін народ”, — пояснив Дробович.
“Але проблема в тому, що якщо вони зараз так поводяться з тими, хто наразі формально є з ними „однім народом“, хоча там понад 20 національних республік, то що ж буде з нами — з країною, яка навчилася бути самою собою?”, — наголосив він.
“Ми довго йшли цим шляхом — тисячу років намагалися стати самими собою, відчували щось, але не могли сформулювати. Нарешті сформулювали: в Котляревському, в Сковороді, в Шевченку. Воно вилилось в політичному вимірі — Українська республіка в 1917-1921 роках. Вона була знищена Радянським Союзом, але через те, що за цю республіку мріяли та помирали, СРСР не наважився скасувати Україну і проголосив УРСР. Це дало нам такий собі квазіпродукт, але в 1991 році ми, нарешті, стали собою”, — зазначив Директор Українського Інституту національної пам’яті.
“Це дуже небезпечно — розчинитися в одному народі з людьми, які не пройшли цей шлях, які тільки й навчилися, що асимілювати й знищувати. Це дуже небезпечна історія. Навіть зараз багато тих, хто ностальгує за СРСР. Я дуже не хотів би, щоб мої діти опинилися в ГУЛАГу, у фільтраційному таборі в полоні у нацистів, звідки їх начебто визволили “свої”, які потім скажуть: “Красноармєйци в плєн нє попадают”, — резюмував Антон Дробович.
