Письменниця Оксана Забужко не залишилася осторонь нової суперечки у мережі стосовно вживання фемінітивів. Вона стала на захист використання таких мовних форм. 
Про це вона написала у
Facebook.
Поетеса спершу згадала першоджерело дискусій про фемінітиви: одна з користувачок мережі заявила, що її професійну гідність принижує, коли її називають «психологиня», а не «психолог».
Людина, котра таке написала (і ті, котрі відчувають так само), тим всього лиш засвідчила, що вона, як казав про себе Сталін, «чєлавек рюскай культури», – навіть якщо на позір технічно досконало опанувала українську, вона її не відчуває. У даному випадку – не відчуває, що фемінітиви в українській не просто граматично правильні, а й оцінково нейтральні.
Письменниця наголосила, що якраз у російській мові фемінітиви не є нейтральним. Тому, наприклад, «лікарка» – це жіночий рід іменника, а «врачиха» – пейоратив (образливе).
Усі дєвочки, виховані на поезїї «Сєрєбрянного Вєка», змалечку запам'ятали, як пристрасно боролась Ахматова за те, щоб її визнали не за якусь там «поэтессу», а за цілого «поэта», і таки перемогла!
Крім того, Забужко процитувала мовознавця Юрія Шевельова: «кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий ту мову вживає».
Також поетеса порівняла історичне становище жінок в Україні та Росії. До прикладу, у нас були жіночі школи, жіноче право на володіння майном (материзна), завдяки чому жінки фундували університети й академії, і шлюбна угода з обумовленим жіночим вихідним була. А от в Росії був «домострой», і невістка звалась «сноха» – та, себто, кого «сношає» чоловіча частина родини. І дві, здавалось би, близькоспоріднені слов'янські мови саме цю культурну прірву й відбили: коли в одній фемінітиви – це звичайна граматична функція роду, а в другій – приниження, зашите глибоко в колективній пам'яті.
Забужко порадила усвідомити, що противники нововведень тягнуть в українську мову чужорідні культурні маркери. Проте не завжди така позиція є прихильництвом Росії.
Хамство людей цілком собі українськомовних, але кепсько вихованих – яким мовні інновації (чи те, що вони такими вважають) ріжуть вухо, і вони лютують, як завжди обмежена людина на незрозуміле, й гигочуть, як підлітки, з «навіжених феміністок». Нічого, звикнуть.
Письменниця додала, що їй також не всі впроваджувані фемінітиви до смаку, і дратує, коли їх механічно дочіплюють у множині до кожного збірного звертання.
Це все теми для фахових мовознавчих дискусій, а не для фейсбучних сеансів аґресії, скеруйте краще свою аґресію назовні, а не всередину і так щодня нищеної ворогом спільноти... І вчіть, будь ласка, мову – рідну мову треба вчити все життя, якщо ж ви справді вірите, ніби старе галицьке слівце «членкиня» щойно вигадали навіжені феміністки, це певний знак, що українську мову ви знаєте погано.
