25 лютого виповнюється 150 років із дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) – видатної поетеси, драматургині, культурної діячки.Її твори написані у кращих європейських традиціях, залишаються сучасними і не втрачають актуальності донині, закликають бути єдними і відчайдушними в любові до рідної землі.
Народилася Леся Українка 25 (13 за ст. стилем) лютого 1871 р. в місті Новоград-Волинському. Вона була другою дитиною в сім’ї голови повітового з’їзду мирових посередників Петра Антоновича Косача. Мати Лесі, Ольга Петрівна Косач, походила з старовинного роду Драгоманових. Михайло Петрович Драгоманов – видатний український вчений, історик, філософ, фольклорист, громадський діяч - рідний брат Лесиної матері. Леся Українка все життя вважала свого дядька М.П.Драгоманова духовним наставником і вчителем. Сама Ольга Петрівна теж була відомою письменницею (літературний псевдонім – Олена Пчілка), етнографом, видавцем (під її орудою виходили у 1907-1916 рр. українські часописи «Рідний край» і «Молода Україна»). Дитинство Лариси Косач проходило серед мальовничих лісів та озер Волині. Чутлива дівчинка всім єством вбирала красу рідного краю, його пісні та легенди. Через роки ці враження перелилися в поетичні строфи, в безсмертну мелодію «Лісової пісні»...
Першим товаришем Лесі по дитячих іграх став старший брат Михайло (1869 р. нар.). Вони були настільки нерозлучні, що рідні жартома називали їх спільним ім’ям – «Мишелосіє». Дружба ця тривала ціле життя.
У чотири роки Леся навчилася читати, а у вісім – написала першого вірша. Цей вірш, «Надія», сповнений зовсім недитячим сумом, виник через глибокі переживання дівчинки, пов’язані з арештом і засланням Лесиної тітки Олени Антонівни Косач, яка брала участь у політичному русі, спрямованому проти російського самодержавства.
На самому початку 1881 р. Леся сильно застудилася. Так почалася тяжка недуга – туберкульоз кісток, яка мучила поетесу все життя, і боротьбу з якою вона сама назвала «тридцятилітньою війною».
Через хворобу Леся Українка ніколи не навчалася ні в гімназії, ні в будь-яких інших навчальних закладах. Спочатку вона опановувала науки разом з братом Михайлом у приватних вчителів (зокрема вивчала грецьку і латинську мови), згодом з допомогою матері оволоділа німецькою і французькою.
Займаючись самостійно, Леся вивчила багато іноземних мов, досконало знала історію, світову літературу, філософію. Вона стала однією з найосвіченіших жінок свого часу.
У листопаді 1884 р. львівський часопис «Зоря» надрукував поезію «Конвалія». Це перший друкований твір юної поетеси Лариси Косач, підписаний іменем «Леся Українка».
У червні 1887 р у Львові вийшов з друку альманах «Перший вінок», в якому опубліковано поему Лесі Українки «Русалка» та кілька поезій.
Наприкінці 1880-х – на початку 1890-х рр. Леся Українка бере активну участь в об’єднанні молодих українських літераторів «Плеяда». На засіданнях гуртка обговорювались літературні твори, проводилися конкурси перекладів.
Перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 р. Вона була видана у Львові, у підготовці книжки до друку брав участь Іван Франко. В неї ввійшли ранні вірші поетеси, а також поетичні цикли «Сім струн», «Зоряне небо», «Сльози-перли», «Подорож до моря», «Кримські спогади«, «В дитячому крузі«.
На початку 1899 р. професор Бергман у Берліні прооперував Лесі хворий суглоб правої ноги. Операція пройшла успішно, проте надіям на повне одужання не судилося збутися...
Восени того ж року у Львові виходить друком друга поетична збірка Лесі Українки «Думи і мрії». В книгу ввійшли поетичні цикли «Мелодії», «Невільничі піснім, «Відгуки», «З пропащих років», «Кримські відгуки», поеми «Давня казка« та «Роберт Брюс, король шотландський».
Наприкінці ХІХ ст. Леся Українка починає звертатися до жанру драми.
Першу п’єсу – «Блакитна троянда» – вона написала у 1896 році. Драматична ж поема «Одержима« була створена за одну ніч в січні 1901 р. у Мінську, біля ліжка вже смертельно хворого Сергія Мержинського, якого Леся доглядала до самого кінця... Після смерті друга, яка сталася 3 березня 1901р., Леся виїжджає до Буковини. Вона, мабуть, інтуїтивно відчувала, що нові, сильні враження допоможуть перемогти горе, відновити життєві сили. У Чернівцях на неї чекала письменниця Ольга Кобилянська, з якою у Лесі Українки склалися добрі приятельські стосунки. Пізніше до Лесі у її карпатських подорожах приєднався Климент Васильович Квітка – майбутній чоловік поетеси.
Між тим «тридцятилітня війна« з хворобою вимагає нових жертв: процес поширився на легені. Два роки поспіль (1902-1903) Леся виїжджає на лікування до Італії, консультується зі швейцарськими лікарями.
У квітні 1902 р. у Чернівцях виходить у світ третя збірка поезій Лесі Українки – «Відгуки». До неї ввійшли поетичні цикли «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», «Легенди», драматична поема «Одержима».
Того ж року видано книжку «Дитячі гри, пісні й казки з Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині. Зібрала Л.Косач. Голос записав К.Квітка» (Київ, 1903). Готується до друку київське видання поетичної збірки «На крилах пісень« (із значними поступками цензурі вийшла у 1904 р.). Починаючи з цього часу, більшість творів Лесі Українки у першодруку з’являються на сторінках часопису «Літературно-науковий вісник».
У 1907 р. Леся і К.Квітка взяли шлюб. Подружжя спочатку оселилося в Криму, потім перебралися до Грузії, куди Квітка отримав призначення по службі (за фахом він був юристом, хоча за покликанням – музикознавцем).
Фізично Леся почувається все гірше. З 1908 р. їй вже відомо, що туберкульоз перекинувся на нирки. Три поїздки (у 1909-1913 рр.) на лікування до Єгипту не допомогли. Хвороба перемагала тіло... Та дух Лесі Українки був насправді незламним. За останні десять років життя Слово поетеси досягло довершеності і філософської глибини. Нею був створений цілий новий світ, назва якому - драматургія Лесі Українки. «Кассандра», «У пущі», «Оргія», «Руфін і Прісцилла»,«Адвокат Мартіан», «Вавілонський полон», «Камінний господар», «Лісова пісня» – так, це цілий світ, світ, який ще чекає на гідне сценічне втілення та осмислення.
1 серпня 1913 року завершився земний шлях Лесі Українки. 1871-1913...
У Національному театрі імені Івана Франка три дні поспіль – 25, 26 і 27 лютого – присвячені творчості Лесі Українки. Як повідомили «Главкому» в театрі, готуються покази вистав «Кассандра», «На полі крові», «Верба» ( авторська версія Сергія Маслобойщикова за мотивами «Лісової пісні» цьогоріч у списку номінантів на Національну Шевченківську премію).
Згідно з Указом президента України, ювілей української поетки, драматургині, громадської діячки, авторки «Лісової пісні» Лесі Українки відзначається на державному рівні: передбачена програма культурних заходів.
Міністерство культури та інформаційної політики запустило сайт з нагоди 150-річчя від дня народження поетеси Лесі Українки та мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен».
Наразі на сайті розміщена інформація про офіційне відкриття мистецького проєкту «Леся Українка. 150 імен» з нагоди ювілейного року Лариси Петрівни Косач-Квітки. Захід відбудеться у день народження поетеси 25 лютого в Українському домі і включатиме: експозицію, перформанс, змістовні дискусії на Радіо Леся та Косач Talks, а також презентацію першого повного нецензурованого видання творів Лесі Українки у 14 томах.
Подію, яка стане справжнім культурно-медійним епіцентром, можна буде відвідати з дотриманням карантинних обмежень 25 лютого за запрошеннями, а з 26 лютого до 8 березня – вхід безкоштовний
