Росія активно працює над зменшенням впливу Китаю на Північну Корею, і цей крок посилив занепокоєння з приводу можливості ширшої геополітичної конфронтації. Розширюючи співпрацю з Пхеньяном, особливо у військовій сфері, Москва надала режиму Кім Чен Ина рідкісну можливість затвердити свою незалежність від Пекіна. Мета Росії зрозуміла: отримати доступ до північнокорейської робочої сили з мінімальними витратами.
Про це
заявили фахівці Інституту Роберта Лансінга.
У КНДР є 22 інженерні бригади, які мають великий досвід будівництва оборонних споруд. Цього літа Путін запросив із Північної Кореї три-чотири інженерні групи. У сухопутних військах КНДР артилерія є однією з найдосвідченіших. Загалом в армії Північної Кореї є 30 артилерійських бригад. Однак непомітно перенести юніти та озброєння неможливо. Північна Корея має 4 піхотні корпуси на кордоні з Росією і Китаєм. Цілком ймовірно, вони можуть бути розміщені в тилу окупованих територій або в прикордонній зоні для допомоги російським військам. 10 000-20 000 північнокорейців потенційно можуть бути перекинуті з КНДР до Росії. Але мовний бар'єр заважатиме.
Немає жодних сумнівів у тому, що північнокорейські солдати можуть бути задіяні в операціях підвищеного ризику, таких як так звані «м'ясорубкові» наступи, коли велика кількість військ вирушає в бій без належного прикриття, що призводить до значних втрат. У цьому сценарії Москва не нестиме відповідальності за втрати своїх північнокорейських партнерів. Водночас будь-яка ескалація на кордоні Північної та Південної Кореї навряд чи спонукатиме Росію надати військову підтримку Пхеньяну. У результаті Росія виявляється єдиним бенефіціаром угоди з Північною Кореєю.
Налагоджуючи тісніші зв'язки з Пхеньяном, Росія прагне поширити свою вісь опору Заходу на Далекий Схід, посилюючи свій вплив на державу, яка більш схильна вступати в конфлікт із Заходом, ніж, наприклад, Іран. Роблячи таким чином, Росія послаблює позиції Китаю в регіоні, фактично взявши під свій контроль Північну Корею і позбавляючи Пекін можливості використовувати режим Кім Чен Ина як важіль тиску на сусідні країни. Цей крок зміцнює позицію Кремля на переговорах із Заходом, оскільки він отримує можливість модулювати агресію Північної Кореї і запобігати військовому конфлікту в регіоні.
У разі відновлення військових дій між Північною і Південною Кореєю Росія навряд чи вдасться до військового втручання на боці Пхеньяна. Після двох років війни в Україні Москва виснажила більшу частину свого військового потенціалу в Східному військовому окрузі. Проте важливо зазначити, що Росія може бути автоматично втягнута в ширший конфлікт, зокрема зі США, з огляду на те, що Корейська війна закінчилася лише перемир'ям, а не мирним договором, а у Вашингтона є пакт про взаємну оборону з Сеулом.
Нинішній підхід Росії відображає підхід нацистської Німеччини, яка прагнула сформувати військовий блок для протидії своїм супротивникам у міру розширення своєї агресії. Альянс, що формується між Москвою і Пхеньяном, тепер являє собою зростаючий виклик Заходу, зазначають в Інституті Роберта Лансінга.
У цих двосторонніх відносинах Північна Корея, найімовірніше, диктуватиме свої умови. Пхеньян, імовірно, запросить у Росії допомогу в завершенні своєї ядерної програми, а також фінансову допомогу, потенційно в межах 10 мільярдів доларів. Вчиняючи таким чином, Москва вкотре підриває глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї, як це було раніше з Іраном.
Надаючи Росії війська, Північна Корея може отримати щось більше, ніж просто певний ступінь незалежності. Її військові частини зможуть тренуватися в реальних бойових умовах проти західної військової техніки, яка згодом може бути використана проти них у разі конфлікту на Корейському півострові. Цей досвід, перший після Корейської війни, поліпшить імідж збройних сил КНДР і підвищить її політичне становище в регіоні.
