Через нестачу робочої сили Росія опинилась на межі своїх виробничих можливостей. 
Про це йдеться в аналізі газети
The Telegraph.
Вважається, що голова центробанку РФ Ельвіра Набіулліна здобула ворогів у вищих колах російської влади. Цієї осені вона викликала хвилю гніву серед олігархів Путіна.
Після того, як у жовтні центробанк РФ підвищив відсоткову ставку до 21%, очільник державного оборонного конгломерату «Ростех» Сергій Чемезов заявив, що такий крок – «потужне гальмо для подальшого промислового росту». Він додав, що політика Набіулінної може призвести до «стагфляції» у російській економіці.
«Вона зробила багато речей, які змусили багатьох інших союзників Путіна верещати. (Чемезов) користується лояльністю Путіна. Але це не має значення», – сказав Річард Конноллі, науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Набіулінна – одна з небагатьох осіб, яких делегує Путін. За словами Конноллі, Путін вклав багатосвого політичного капіталу у підтримку Набіулліної. Все тому, що Путін розуміє: економічні проблеми можуть повалити уряд. Ігнорувати олігархів можна, але інфляцію – ні.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, російська еконімка утрималась на плаву попри прогнози та повідомлення, що санкції завдадуть шкоди. Та за майже три роки війни попереджувальні знаки для РФ почали блимати червоним, вважають аналітики.
Бізнес у РФ паралізований через критичну нестачу робочої сили. Різкий ріст інфляції змусив російські супермаркети зберігати масло у холодильниках з магнітними замками, аби його не крали.
Нові великі підвищення відсоткових ставок неминучі, а економіка все ще дуже вразлива до падіння цін на нафту. Минулого тижня центробанк РФ був змушений втрутитись після того, як російський рубль впав щодо долара та юаня до найнижчого рівня з березня 2022 року.
Одна з найприголомшливіших статистичних даних Росії – рівень безробіття, який сягнув рекордно низького рівня у 2,3% у жовтні.
«Для ринку, що розвивається, смішно мати рівень безробіття понад 2%. Такого ніколи не було в російській історії», – зауважила Еліна Рібакова, старша наукова співробітниця Інституту міжнародної економіки Петерсона (PIIE).
У жовтні центробанк РФ повідомив, що понад 80% російських компаній мають брак персоналу. Є поширені повідомлення про фірми, які наймають старшокласників і пенсіонерів для заповнення вакансій.
До повномасштабної війни проти України у Росії змушували вчителів похилого віку виходити на пенсію, аби звільнити місце для молодих фахівців. Але станом на сьогодні ситуація кардинально протилежна.
Брак робочої сили означає дві речі. По-перше, Росія не може більше нарощувати видобуток. Набіулліна наприкінці жовтня попередила парламент, що «попит значно перевищив виробничі можливості економіки».
Росія змушена звертатися до Північної Кореї за працівниками та зброєю. «У них немає ні заводів, ні людей, щоб виробляти більше. Це найбільша проблема для Росії на цей час. Вони перебувають на межі зламу – не в тому сенсі, що завтра вони зазнають краху, а в тому сенсі, що вони досягли максимуму того, що вони можуть виробити, і максимальної кількості людей, яких вони можуть залучити до військового виробництва», – зауважила Рібакова.
По-друге, через обмеження пропозиції та двозначне зростання заробітної плати, яке не відповідає зростанню продуктивності, ціни швидко зростають.
Згідно з офіційними даними, у жовтні ціни зросли на 8,5% порівняно з 2023 роком, що понад удвічі перевищує цільову ставку центрального банку в 4%. Аналітики вважають, що реальний рівень інфляції набагато вищий.
Нове падіння курсу рубля посилить інфляційний тиск через подорожчання імпорту.
Наприкінці листопада, намагаючись підтримати валюту, центробанк Росії заявив, що припинить купівлю іноземної валюти до кінця року після того, як нові санкції, запроваджені США проти його фінансового сектора, сколихнули ринки.
Підприємства, які служать війні, розвиваються коштом державних субсидій, бюджету, підтримки та пільгового кредитування. Всі інші підприємства страждають через високу процентну ставку. Так, невійськова економіка Росії може впасти в рецесію, оскільки уряд за будь-яку ціну намагається зберегти військове виробництво.
