Незважаючи на заяви Путіна про «безпрецедентний» рівень партнерства з Китаєм і «безмежні» можливості для взаємодії двох країн, китайські інвестори різко скоротили інвестиції в Росію на тлі війни в Україні. Якщо у 2011-2018 роках у середньому Китай щорічно інвестував у російські проєкти $1,2 млрд на рік, то у 2022-2023 роках показник упав утричі - до $400 млн.
Це випливає
з доповіді Інституту економік, що розвиваються, Банку Фінляндії (BOFIT).
У питанні вкладень у Росію китайські інвестори повелися так само, як і всі інші. Згідно з даними Центробанку, за три роки війни вкладення нерезидентів у реальний сектор російської економіки скоротилися на 57%. Із $497,7 млрд прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які були у бізнесу на 1 січня 2022 року, на початок 2025-го залишилося лише $216 млрд - мінімальна сума з 2009 року. Таким чином, надії Кремля на те, що «дружні» країни, до числа яких входить Китай, замінять Росії західних інвесторів, виявилися марними.
На зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном на початку травня Путін заявив, що Росія вітатиме появу на своїй території китайських виробництв. Він зазначив, що Москва готова забезпечити «комфортні умови для діяльності компаній з Китаю в Росії» і вважає російсько-китайські відносини «зразком міждержавного спілкування в 21-му столітті». Однак до цього влада Китаю заборонила місцевим компаніям інвестувати в нафтогазовий сектор Росії, дала вказівку автоконцернам не будувати заводи в РФ і відмовилася фінансувати проєкт «Сила Сибіру-2». Згідно з даними Американського інституту підприємництва, останній великий китайський інвестпроєкт (від $100 млн) у Росії датується 2021 роком. Це були вкладення в розмірі $360 млн від китайської нафтогазової компанії Sinopec у російську нафтопромисловість.
У Росії ще до війни була погана репутація серед китайських інвесторів, каже директор Берлінського центру Карнегі й один із провідних російських китаєзнавців Олександр Габуєв. За його словами, російські активи для них так само дорогі, як на розвинених ринках, але, на відміну від останніх, у країні немає ні захисту інвестицій, ні зрозумілої судової системи. Водночас більші інвестпроєкти, на кшталт «Ямалу СПГ», можливі, оскільки їх узгодженням займаються на вищому політичному рівні. Також через санкції Росії простіше закуповувати в Китаї критично важливі компоненти та обладнання, на кшталт верстатів з ЧПУ, ніж домогтися локалізації цього виробництва на території країни через китайських партнерів, підсумував Габуєв.
