Сергій Кирієнко більше дев'яти років обіймає посаду першого заступника глави адміністрації президента (АП) і курирує внутрішню політику Росії, він один з найвпливовіших наближених Путіна. Але з початком війни сформована система почала давати збій.
Кирієнко не контролює ситуацію з іноагентами
«Поговорити хотів Кирієнко. Сергія я знала, завжди до нього добре ставилася. Думаю, ну добре, піду, поговоримо. Може, щось підкаже», — згадувала Алла Пугачова свою зустріч з першим заступником керівника адміністрації президента у вересні 2022 року. Атака на антивоєнних артистів вже була в розпалі, під неї після своїх постів у соцмережах потрапив і її чоловік Максим Галкін: рекламу з ним зняли з ефіру, а російські концерти скасували.
Кирієнко, за словами Пугачової, запитав її, чи не збирається вона виїжджати з країни, на його столі лежали матеріали про Галкіна: «Що він сказав, як висловився». «Я ось тут подивився, це зрозуміло, на емоціях людина, він такий чутливий, він же артист. Так що я не бачу ніякого приводу вам хвилюватися», — переказувала Пугачова слова чиновника.
Через два дні після цієї зустрічі Галкіна визнали «іноземним агентом».
Здавалося б, куратор внутрішньої політики повинен контролювати один з головних її репресивних інструментів — реєстр «іноагентів»: ще в 2016 році Путін доручав Кирієнко стежити за виконанням відповідного закону. Але відразу кілька співрозмовників «Важливих історій», які працюють на Кремль, вважали, що Кирієнко дійсно міг не знати про плани Мін'юсту. Іноагенти поза його сферою впливу, каже чиновник, відповідальний за внутрішню політику в одному з російських регіонів.
Інструмент, спочатку покликаний дискредитувати опозицію, живе своїм життям. Іноагентами стають люди, далекі від політики та активізму, наприклад власники великого бізнесу; а також провладні Z-блогери. Так, у вересні до реєстру потрапив популярний провійськовий блогер Роман Альохін, який у телеграм-каналі вихваляє діяльність Кирієнка.
У 2021 році один із чиновників, наближених до АП, теж виявив себе разом з іншими депутатами та політтехнологами у списку потенційних іноагентів, підготовленому Роскомнадзором. Іноагентом він поки не став, «але всі охрініли», розповідає джерело «Важливих історій».
Кирієнко не захищає своїх призначенців від арештів
Кирієнко — одна з найвпливовіших людей у владі. У зоні його відповідальності — вибори всіх рівнів, а також підготовка кадрового резерву через безліч вигаданих ним конкурсів і програм на кшталт «Школи губернаторів» і «Лідерів Росії». За офіційними даними на весну цього року, щонайменше 600 випускників останньої отримали призначення: деякі стали губернаторами, заступниками федеральних міністрів і главами міст.
Тим часом після початку війни кількість арештів чиновників зросла майже втричі. У 2025 році було заарештовано 155 чиновників, включаючи діючих мерів і віце-губернаторів. Кирієнка про ці арешти навіть не завжди попереджають, розповідають співрозмовники, близькі до Кремля. Силовики «діють автономно» — узгодження рішень з керівництвом уряду або блоком внутрішньої політики АП не потрібне, пояснює співрозмовник в «Єдиній Росії».
«Логіка силовиків полягає в тому, що їм потрібно демонструвати: в умовах військових дій вони захищають країну від корупції та різних недобрих діячів, які заважають Росії перемогти», — пояснює політолог, запрошений дослідник у Центрі аналізу європейської політики Михайло Комін. А політичне заступництво, навпаки, почало давати збій, писала політолог Тетяна Станова: чиновники перетворилися «на безпритульних виконавців, яких не шкода міняти як рукавички».
Чинний співробітник ФСБ розповів «Важливим історіям», що з початком війни стало набагато важче отримувати дозвіл на прослуховування в рамках неполітичних кримінальних справ — «всю техніку переорієнтували на прослуховування уряду та інших органів влади».
«Йде системна битва за будь-які ресурси, — пояснює співрозмовник, який працює на Кремль. — Тому що їх явно стало значно менше». З початку війни силовики вилучили активи на суму понад 4,5 трлн рублів за позовами Генпрокуратури.
Під удар потрапляють і люди з команди Кирієнка.
У 2024 році ФСБ заарештувала полковника у відставці Михайла Полякова. До 2022 року той очолював одну зі служб в управлінні із захисту конституційного ладу УФСБ по Москві та Московській області, розповіло джерело «Важливих історій». На момент затримання Поляков, за даними «Комерсанта», працював заступником директора з безпеки АНО «Дирекція всесвітнього фестивалю молоді» — головою оргкомітету фестивалю був Кирієнко.
За погодженням з Кирієнком Поляков курирував провладні телеграм-канали, розповіло джерело «Важливих історій», наближене до спецслужб: у ЗМІ згадувалися «Незигар», «Кремлівська прачка», BRIEF. Поляков був заарештований за те, що нібито вимагав десятки мільйонів рублів з великої російської IT-компанії «Ланіт» за «блок на негатив» — гарантію не публікувати про неї негативні пости.
Однак завдання Полякова та деяких його колег з ФСБ, які також перейшли на роботу в АП, були набагато ширшими, знає співрозмовник «Важливих історій», знайомий з деталями кримінальної справи. За його словами, за завданням Кирієнка співробітники ФСБ створили «майже власну спецслужбу всередині АП» з серйозними технічними можливостями. Коли в якийсь момент у підконтрольних АП каналах почали виходити замовні публікації, в тому числі проти діючих співробітників ФСБ, в «конторі» це визнали зрадою інтересів служби. Після цього «за командою Полякова почали працювати», каже співрозмовник «Важливих історій».
В рамках цієї ж справи співробітники ФСБ затримували і допитували куратора прокремлівської мережі телеграм-каналів Крістіну Потупчик, яку, за словами джерел «Важливих історій», від кримінального переслідування врятувало тільки заступництво високопоставлених покровителів.
Активність силовиків стала проблемою для АП і після арешту вуличних музикантів «Стоптайм», знає співрозмовник, близький до Кремля. Багато користувачів соцмереж впевнені, що музикантів, які виконують «іноагентські» пісні, заарештували тому, що ті сильно схвилювали АП. Співрозмовник, близький до Кремля, уточнює, що рішення було прийнято без узгодження з адміністрацією.
«Тепер ніхто не знає, що з ними робити. Ніхто не хоче брати відповідальність і приймати рішення, адже це діти, і люди дуже незадоволені цією ситуацією», — говорить він.
Кирієнко не може знайти «героїв»
Після початку війни до «Лідерів Росії» додалося «Час героїв» — програма кадрового ліфта для учасників війни. Знамениті «технократи» відійшли на другий план. Ідея програми офіційно належить Путіну і, за словами співрозмовників «Важливих історій», дуже важлива для президента. А імплементувати її доручили Кирієнку.
Серед тих, хто вже отримав призначення — повпред в УФО Артем Жога, екс-командир батальйону «Спарта», обвинувачений у тортурах українських військовополонених в Донбасі; губернатор Тамбовської області Євген Первишов, який служив у підрозділі БАРС «Каскад»; підозрюваний у причетності до вбивств мирних жителів у Бучі Нурсултан Муссагалеєв, який став головою району в Оренбурзькій області. А керівник програми «Час героїв» Марія Костюк стала губернатором ЄАО, хоча сама не служила — на війні загинув її син.
У регіонах запустили аналоги «Часу героїв»: у Кремлі закликали губернаторів шукати нові кадри серед учасників війни в Україні. Це виявилося проблемою.
Так, Башкортостан посів перше місце в країні за кількістю поданих заявок — понад дві тисячі. «Була команда працевлаштувати 40 осіб у керівництво муніципалітетів. Не головами, а заступниками і начальниками управлінь. Перелопатили все це «Час героїв». Знайшли двох. З великими труднощами», — говорить про ситуацію в Башкортостані співрозмовник, який працює на Кремль. Офіційних результатів програми поки немає — фіналісти проходять навчання.
З відбором депутатів до Держдуми в 2026 році та ж проблема. Спочатку передбачалося, що не менше 150 депутатських крісел (третина складу) займуть вихідці з «Часу героїв», розповідає співрозмовник у керівництві однієї з думських фракцій, але «швидко стало ясно, що ці хлопці не рівня молодогвардійцям та іншим «лідерам Росії»»: «Колишніх учасників війни не можна так задіяти, вони зовсім несистемні, одиниці здатні на адекватну роботу в держсекторі». Цифра почала стискатися: «У Держдумі, наскільки я знаю, ці 150 перетворилися на 100, потім на 70, зараз говорять про 50», — розповідає інший співрозмовник, який працює на Кремль.
«Раніше ми на технократів нарікали, а виявилося, це був не найгірший варіант», — зізнається думський чиновник.
Кирієнко бореться за «нового Кадирова»
На тлі чуток про хворобу Рамзана Кадирова розгорнулася боротьба за місце його наступника. І тут позиція Кирієнка виявляється недостатньо вагомою.
Повідомлення про серйозні проблеми зі здоров'ям глави Чечні з'явилися в ЗМІ на початку 2023 року. «Новая газета Европа» писала про панкреонекроз, Bild — про проблеми з нирками. «Російська служба Бі-бі-сі» з посиланням на «представника чеченського уряду» повідомляла, що у Кадирова «серйозне захворювання». Приводом для чуток стали і зовнішній вигляд глави Чечні — той сильно набрав вагу; і його численні відпустки; і відсутність на важливих заходах у Кремлі. Зате Путін зустрівся з одним із синів Кадирова, Адамом.
Рамзан Кадиров дійсно хотів би бачити наступником сина Адама, знає чинний співробітник ФСБ. У адміністрації президента є своя кандидатура, розповідає він і підтверджує джерело, яке раніше працювало в спецслужбах і спеціалізувалося на Північному Кавказі, — це командир «Ахмата» Апті Алаудінов, «цивілізований чеченський силовик». «Новая газета Европа» у своєму дослідженні дійшла висновку, що, судячи з його публічних виступів, саме Алаутдінов — кандидатура АП на випадок вимушеної зміни глави Чечні.
У ФСБ же на посаду глави Чечні є інший кандидат, знає колишній співробітник спецслужби, — це найближчий соратник Кадирова Адам Делімханов. Повноважень Кирієнка на те, щоб поставити свою людину на посаду глави Чечні, не вистачить — у неї особлива позиція в російському політичному полі, пояснює Михайло Комін. А Путін рішення щодо наступника поки не прийняв. «І в Чечні, і в конторі зростає напруга», — підсумовує колишній співробітник ФСБ.
Конфлікт Кирієнка з ФСБ має й інші причини, знають співрозмовники «Важливих історій» у спецслужбах. «Кирієнко — людина Ковальчука, який за впливовістю вважається другою людиною в країні після Путіна, — пояснює колишній співробітник ФСБ і підтверджує його чинний колега. — Інші лідери кланів — особливо силових — сприймають Ковальчука як конкурента в боротьбі за владу. Чим довше триває війна і чим сильніше вона впливає на російську економіку, тим сильнішими стають протиріччя між кланами».
«Немає ніяких правил»
Вплив Кирієнка не безмежний, підсумовує Михайло Комін. «Він не такий спрут, який обплутав Росію і керує нею замість Володимира Путіна. У Росії в політичній системі політичні актори влаштовані набагато більш рівноважно і складно. Кирієнко — великий гравець, але не єдиний», — пояснює Комін. Це різні відомства, різні групи, які відповідають, з точки зору президента Путіна, за різні питання, додає Комін.
За словами співрозмовників «Важливих історій», всі ці ситуації — симптоми зростаючого хаосу у владі: прийняття рішень стало набагато менш інституційним.
«Поступово настає ситуація, коли немає ніяких правил. Неважливо — хороших, поганих», — міркує співрозмовник, який працює на Кремль. «Всі зрозуміли: з одного боку, берегів немає, можна робити все, що завгодно, а з іншого — ніхто не захищений і ніяка правильна поведінка, правильні зв'язки нічого не гарантують. Нікому. Взагалі нікому».
«Всі стали патріотами, і всі політичні рішення приймаються в цій логіці», — коротко описує нову реальність Кремля депутат Держдуми. Мета тепер — «підвищення очок всередині системи, а не зовні», додає колишній чиновник, який працював на Кремль. «Це породжує все більше волюнтаризму і політичних девіацій», — підсумовує співрозмовник.
Проте «система виявилася напрочуд живучою», вважає колишній чиновник, близький до АП: «І інерція у неї величезна, так можна ще з десяток років на старих дріжджах цю каламутну сивуху гнати. Не ламається, тільки гнеться».
