США висувають Венесуелі вимоги переглянути співпрацю з російськими структурами в енергетичній сфері, що ставить під удар і без того обмежену економічну присутність москви в країні. 
Дані свідчать, що реальний масштаб російсько-венесуельських економічних зв’язків залишається мінімальним, попри багаторічні заяви кремля про «стратегічне партнерство».
Торговий оборот між росією та Венесуелою за підсумками 2024 року становив лише 200 млн доларів. Для порівняння, товарообіг росії з Китаєм за той самий період досяг 245 млрд доларів.
Однією з основних статей російського експорту до Венесуели залишаються нафтопродукти. У 2025 році росія стала для Каракаса головним постачальником лігроїну — компонента, необхідного для розбавлення надважкої венесуельської нафти. Разом з тим, Венесуела продавала росії нафту зі знижками.
На території Венесуели формально діє п’ять спільних із росією підприємств. Спочатку на ринку працювала «Роснефть», однак у 2020 році вона була змушена передати активи державній «Росзарубежнафті». У 2025 році венесуельський парламент продовжив на 15 років спільну роботу на двох родовищах.
Крім нафтопродуктів, росія постачає до Венесуели добрива, пшеницю, рослинні олії та ліки, а імпортує переважно какао, каву, фрукти, морепродукти та алкогольні напої.
Окремим напрямом була військово-технічна співпраця: поставки ПЗРК, танків та систем ППО. Також у країні відкрито завод з виробництва набоїв для автоматів Калашникова — проєкт, який реалізовували понад 20 років.
Фактично російська присутність у Венесуелі звужується до поодиноких проектів і символічного політичного союзу без істотних економічних вигод. На тлі посилення тиску США це робить позиції москви у регіоні ще слабшими, а гучні заяви кремля про «стратегічне партнерство» — дедалі менш переконливими.
