Внутрішня динаміка адміністрації Дональда Трампа щодо конфлікту з Іраном демонструє трансформацію ключових фігур із критиків війни на її виконавців. 
Про це повідомляє
CNN.
Найбільш показовим став поворот віцепрезидента Джей Ді Венса: колишній морський піхотинець і прихильник політики невтручання спочатку висловлював серйозні застереження, проте згодом підтримав ідею швидкого та рішучого удару. Ця зміна позиції розглядається як стратегічна ставка на вибори 2028 року – успіх операції може зміцнити його політичне майбутнє, тоді як затяжний конфлікт загрожує втратою підтримки антиінтервенційного крила республіканців.
Подібна ситуація спостерігається і в інших високопосадовців. Державний секретар Марко Рубіо, попри початкову стриманість, змушений балансувати між управлінням кризовими ситуаціями, як-от евакуація американців, та публічною лояльністю до курсу президента. Водночас у Пентагоні зростає занепокоєння через невизначені терміни операції «Епічна лють» та обсяги запасів озброєння. Попри офіційні заяви про злагоджену роботу, в оточенні Трампа бракує відкритих дебатів; помічники зосереджені на реалізації волі президента, а не на спробах змінити його рішення, що створює ризики через відсутність чіткої стратегії виходу з війни.
Окрім військових викликів, адміністрація стикнулася з серйозними економічними наслідками. Зупинка поставок нафти через Ормузьку протоку призвела до стрімкого зростання цін на пальне в США, що б’є по внутрішніх рейтингах Трампа напередодні проміжних виборів. Спроби уряду стабілізувати ринок, зокрема через страхування танкерів, поки не заспокоїли інвесторів. Команда президента намагається встановити керовані цілі – знищення військового потенціалу Ірану замість зміни режиму, проте визнає, що США можуть бути втягнуті у врегулювання політичного вакууму в регіоні на місяці або навіть довше.
Раніше президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що уряд Куби «скоро впаде», а після повалення режиму він хоче зробити там намісником державного секретаря Марко Рубіо.
Американський президент дав чітко зрозуміти журналістам, що Куба є «наступним завданням» його адміністрації після Ірану.
