Фінансові установи пропонують військовим і їхнім сім’ям пільгові кредити, зниження ставок, кредитні канікули та навіть списання боргів. Окремі банки прямо використовують свої платформи для залучення добровольців, поєднуючи фінансові продукти з пропагандою служби.
Ця модель підтримується державою: частину витрат компенсує бюджет, але значна частка перекладається на сам банківський сектор. За оцінками, лише у 2024 році такі програми коштували банкам 25–40 млрд рублів. Поки що це не критичне навантаження, але воно зростає разом із масштабами війни.
Паралельно накопичуються системні ризики. Санкції обмежили доступ до зовнішнього фінансування, а погіршення економічної ситуації підвищує частку проблемних кредитів. Банки змушені збільшувати резерви під можливі дефолти, що тисне на прибутковість.
Попри це, значна частина сектору залишається поза санкціями, що дозволяє продовжувати операції з іноземними партнерами і водночас обслуговувати військові потреби. Така подвійна роль підкреслює залежність банківської системи від державної політики та війни.
