Китай збільшує економічну присутність у країнах Центральної та Східної Європи, однак збільшення його впливу протягом минулого десятиліття збіглося зі зниженням якості урядування, нарощуванням заборгованості та погіршенням екологічної ситуації в регіоні.Як
повідомляє "Радіо Свобода", про це йдеться у новому звіті болгарського Центру досліджень демократії. Наголошується, що це перше широке дослідження зростання присутності Китаю в Центральній і Східній Європі, завдяки якій Пекін став найбільшим торговельним партнером регіону.
Вплив Китаю забезпечено припливом грантів, позик, економічних поступок, вступів у капітал місцевих компаній чи їх викупу (за оцінками Центру, з 2009 року на це було витрачено 14 мільярдів доларів). Крім того, Китай інвестує в інфраструктурні, енергетичні й телекомунікаційні проєкти, сума інвестицій оцінюється в 50 млрд доларів.
Як свідчить дослідження, чим більше країна фінансово прив’язується до Китаю й чим вищою стає частка китайських інвестицій у її ВВП, "тим більша ймовірність", що Китай буде зловживати проблемами з верховенством права собі на користь, аби розширити свій вплив.
"Це зловісне коло, в якому авторитарні режими, такі, як Китай, зловживають юридичними дірками і корумпованими звичками для розширення свого впливу на місцях… Такі мережі дають можливість для більшого припливу капіталу, а це призводить до більшого занепаду. Дані свідчать про дуже сильну взаємозалежність між припливом китайських грошей і зниженням якості урядування", - пояснив журналістам один з авторів звіту Мартин Владимиров.
Для вимірювання цієї тенденції дослідники створили "Індекс китайської економічної сили". Більша частка розширення впливу Пекіну припадає на Чехію, Угорщину і країни Західних Балкан, перш за все Боснію й Герцеговину і Сербію.
За даними звіту, Боснія й Герцеговина, Угорщина, Чорногорія і Сербія зазнали найбільшого занепаду через китайські інвестиції. Підтримувані Пекіном компанії отримують податкові винятки, можливості оминати вимоги місцевих законів про працю й інші різновиди пільг.
В результаті, урядові інституції вже не регулюють діяльність таких компаній і перестають служити суспільним інтересам.
