Один з головних кремлівських сірих кардиналів і конструктор гібридної війни Владіслав Сурков (Асламбек Дудаєв) в своєму нашумівшому опусі сформулював ідеологічні засади існування РФ на ціле століття вперед.
В ньому погані новини для тих, хто сподівається “договоріться” з росіянами та “устал от войни”. Згідно цієї концепції “рускій політічєскій алгорітм” не визнає життєздатною модель сучасних західних держав і вже майже офіційно заявляє про претензії на право “собирать зємлі” в нову імперію.
Свій народ вони назвали “глубінним”, таким що не підкорятиметься ніяким демократичним структурам, а лише напряму “лідеру” (царю), і витримає будь-який тиск в обмін на “сувєрєнноє вєлічіє”. Наявні санкції в цьому випадку взагалі не розглядаються як щось суттєве, керівників РФ не лякає навіть війна, вони готові до мільйонних жертв, бо впевнені в покірності “народа-богоносця”.
Вперше функціонер такого рівня прямим спадкоємцем царів Івана IV Рюріковича, Петра I Романова та Ульянова-Лєніна назвав Путіна, як творця “государствєнной машини нового тіпа, которая только набіраєт свой ход” та буде існувати ще довго після нього.
Зверніть увагу, двоє з цього переліку “нацлідєров” вже приборкували Україну, і останній впевнений, що теж зможе це зробити і “дожмьот” “бунтівний” Київ.
На щастя, Президент Порошенко раніше за багатьох зробив правильні висновки з подій 2014 року, сконцентрувавшись не на спробах знайти “компроміс” і “домовитись” з геополітичним хижаком, а зробив ставку на інституціональну багаторівневу інтеграцію України з цивілізованим світом, що дало можливість зробити ривок “геть від Москви”.
Важко переоцінити складну, багато в чому непомітну, але масштабну роботу останніх років української дипломатії на чолі з Президентом, завдяки якій українське законодавство приводиться до світових стандартів, підписано сотні документів про співробітництво, зафіксована протидія російській агресії.
Жоден міжнародній захід, від засідань ПАРЄ до Генеральних асамблей ООН, не відбувається без детального розгляду позицій України. Жодна дія РФ стосовно України не залишається без відповідної оцінки міжнародними установами.
Наразі в графіку Президента України на Мюнхенській конференції з безпеки – зустрічі з Головою Комітету Сенату США з питань зовнішніх відносин, з Генеральним секретарем НАТО, з Федеральним канцлером ФРН, з делегацією Конгресу США, з Віце-президентом США, з керівником політичної групи ЄНП в Європарламенті тощо.
І це очевидна ознака, кого світове співтовариство бачить на чолі України в часи протистояння зі збісившимся Кремлем.
На жаль, цей масив фактів відповідним чином традиційно не оцінений всередині України. А частина “еліти” за допомогою підконтрольних ЗМІ свідомо замовчує досягнення, зокрема української дипломатії, в сфері міжнародних відносин та просуває концепцію “стать на колєні”, за реалізацією якої неминуче прийде нова московська “зачістка” України. Бо серед наших політиків насправді мало державників, здатних гідно оцінити масштаби цієї загрози, не кажучи вже протидіяти їй.
Це найближчим часом і буде найбільшим ризиком існування нашої державності в протистоянні з “долгім государством Путіна”.
Але є і хороші новини – все ще досі залежить від нас самих.
А не так давно інший “тисячолітній рейх” проіснував дванадцять років.
