Поки фронт стікає кров'ю в очікуванні зброї, в тилу розгортається чергова драма некомпетентності та безкарності. Цього разу — не з мінами, які не вилітають, а з новітніми дронами, які існують лише у віртуальних звітах цифрових систем. Ситуація на фронті станом на початок 2026 року дійсно досягла критичної точки напруги. Ворог, не рахуючись із втратами, тисне масою, компенсуючи технологічне відставання "м'ясними штурмами". Єдине, що здатне ефективно стримувати цю орду в умовах дефіциту артилерії — це FPV-дрони. Особливо ті, що працюють на оптоволокні, ігноруючи ворожий РЕБ.
Але саме в цей момент, коли кожен борт на вагу золота, українська оборонка отримує удар у спину. Удар не від російських ракет, а від власної "цифровізованої" бюрократії. Понад 100 тисяч оплачених державою FPV-дронів на оптоволокні, які мали надійти до війська ще місяць тому, просто зникли в економічній прірві.
Дежавю: Від "сліпих" мін до "паперових" дронів
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто озирнутися на кілька місяців назад. Скандал із 120-мм мінами, які не вилітали зі стволів або падали за 50 метрів від позицій, став першим дзвіночком системного колапсу контролю якості.
Тоді, наприкінці 2024 року, державний завод-виробник (частина "Укроборонпрому") зірвав поставку 500 тисяч мін, відвантаживши заледве третину. І навіть ця третина виявилася бракованою через неякісні вишибні заряди. Бійці на Покровському напрямку, отримуючи ці боєприпаси, ризикували життям не менше, ніж під ворожим обстрілом.
Якою була реакція системи? Покарання винних? Розірвання контрактів? Ні. "Агенція оборонних закупівель" (АОЗ) пішла шляхом найменшого опору: контракти просто... продовжили до 2025 року. Заводу дали час "виправитися", фактично пробачивши зрив стратегічного постачання. Це створило прецедент безкарності: можна взяти мільярди, зірвати строки, видати брак і тобі за це нічого не буде.
Сьогодні ця "схема прощення" масштабувалася на технологічно складніший ринок — ринок безпілотників. І наслідки тут можуть бути ще трагічнішими.
Оптоволоконний капкан
Давайте говорити мовою цифр, адже війна — це математика. Один FPV-дрон на оптоволокні має ефективність ураження близько 70-80%, оскільки його неможливо заглушити засобами радіоелектронної боротьби. Він гарантовано долітає до цілі. Замовлення, яке було зірвано, складало від 120 до 150 тисяч одиниць. Навіть за песимістичними оцінками, це потенціал для знищення 80-100 тисяч окупантів. Це саме та кількість живої сили, яку РФ мобілізує за три-чотири місяці боїв. Тобто, одна ця партія дронів могла б тримати фронт стабільним протягом цілого кварталу. Але її немає.
Тут на сцену виходить глобальна економіка. Поки наші чиновники малювали красиві презентації, у світі стався бум штучного інтелекту. Корпорації на кшталт Meta (Facebook) почали масово скуповувати оптоволокно для будівництва нових дата-центрів. Марк Цукерберг уклав угоди на мільярди доларів, вичистивши склади виробників.
Китайські заводи, які є основними постачальниками оптоволокна для українських дронів, миттєво відреагували на попит. Ціна на котушку оптоволокна підскочила у 4 рази. Наш "героїчний" виробник опинився в ситуації, коли собівартість дрона перевищила ціну, зафіксовану в контракті. Грошей на закупівлю дорогого волокна вже не було — аванс "проїли".
DOT-Chain: архітектура безвідповідальності
Але звинувачувати лише "ринкову стихію" чи одного жадібного виробника — це бачити верхівку айсберга. Справжня причина катастрофи закладена в фундамент самої системи закупівель, яку з помпою впроваджувала команда Арсена Жумаділова та його "Державного оператора тилу" (ДОТ).
Система DOT-Chain презентувалася як революційний "Amazon для армії". Військові мали в кілька кліків обирати товар, а система — автоматично все менеджити. На папері це виглядало як перемога над бюрократією. В реальності ж ми отримали цифрове казино, де держава завжди програє.
"Запрограмована діра"
Ключова вада системи, про яку мовчать на прес-брифінгах, — це відсутність реального Capacity Check (перевірки спроможності). Як стало можливим, що один виробник "наклацав" собі замовлень на 5-7 мільярдів гривень? Система дозволила компанії підтверджувати заявки від бригад у необмеженій кількості. Алгоритм не перевіряв наявність складських запасів, заброньованих слотів на виробництві чи контрактів із постачальниками комплектуючих.
В результаті ми отримали "паперового гіганта", який існував лише у вигляді цифр на екрані монітора Жумаділова.
Це не помилка коду. Це свідоме управлінське рішення: швидкість контрактування була поставлена вище за надійність виконання. У гонитві за красивими звітами про "рекордні темпи закупівель" архітектори системи прибрали запобіжники, які мали б зупинити цей процес ще на етапі перших 10 тисяч дронів.
Замість здорової диверсифікації, коли замовлення на 150 тисяч дронів розподіляється між 10-15 перевіреними виробниками, система допустила концентрацію критичного обсягу в одних руках. Це створило класичну Single Point of Failure (єдину точку відмови). Коли у цього "обраного" виробника виникли проблеми з китайським оптоволокном, зупинився не один цех — зупинилося постачання для всього фронту. Це злочинна недбалість на рівні стратегічного планування. Невже в АОЗ та ДОТ, де працюють сотні аналітиків із високими зарплатами, ніхто не чув про ризик-менеджмент?
Експерти та журналісти-розслідувачі (зокрема Юрій Ніколов) неодноразово вказували на те, що за фасадом офіційних посад у Міноборони стоїть закрита група людей, пов'язаних спільним бізнесом та минулим. Йдеться про радників на громадських засадах на кшталт Ленура Мамбетова та Снавера Сейтхалілєва, які, не маючи юридичної відповідальності, де-факто впливають на розподіл мільярдних потоків. Саме ця "команда" просувала ідею передачі всіх закупівель — від їжі до зброї — під контроль однієї структури (ДОТ), аргументуючи це ефективністю. Тепер ми бачимо ціну цієї "ефективності": ручне керування під виглядом цифровізації та повний параліч при першому ж серйозному виклику ринку.
Чому привид Фісталя бродить коридорами АОЗ?
Найбільш цинічна частина цієї історії розгортається просто зараз. За законом і логікою воєнного часу, виробник, який зірвав поставку зброї, має бути покараний миттєво і жорстко. Йдеться про штраф у розмірі 7% від суми контракту плюс пеня за кожен день прострочення. У нашому випадку це сотні мільйонів гривень, які мали б повернутися до бюджету.
Але тут вмикається "інституційна пам'ять" команди Арсена Жумаділова. Щоб спрогнозувати майбутнє, достатньо подивитися в минуле.
Кейс "швидких" допомог: Генеральна репетиція
Ще до повномасштабного вторгнення, очолюючи ДП "Медичні закупівлі України" (МЗУ), Жумаділов зіткнувся з аналогічною ситуацією. Компанії з орбіти одіозних братів Фісталь (фігурантів численних розслідувань НАБУ) виграли тендери на постачання автомобілів швидкої допомоги на мільярди гривень.
Результат: Поставки були зірвані, терміни провалені.
Реакція МЗУ: Замість безкомпромісної юридичної війни та стягнення штрафів, державне підприємство зайняло пасивну позицію. У судах юристи держпідприємства діяли настільки мляво, що Феміда ставала на бік постачальника, або ж штрафи просто "губилися" в процесі переговорів. Фісталь на той час зберіг гроші, держава втратила обличчя і кошти, а відповідальні менеджери пішли на підвищення — реформувати оборонку.
Схема легалізації бездіяльності
Сьогодні ми спостерігаємо підготовку до реалізації того ж сценарію, але вже з дронами. За наявною інсайдерською інформацією, зараз у кабінетах АОЗ та ДОТ гарячково шукають юридичну формулу, як не штрафувати виробника дронів.
Найімовірніший сценарій — підписання додаткових угод, де здорожчання оптоволокна через дії Meta/Facebook буде визнано "форс-мажорною обставиною непереборної сили". Це стане легалізацією схеми:
- Взяти аванс у держави.
- Прокрутити гроші на власний розсуд.
- Зірвати поставку.
- Розвести руками
- Отримати прощення і, можливо, навіть доплату з бюджету "на покриття збитків".
Це не просто корупція. Це сигнал усьому ринку: з державою можна не рахуватися. Якщо ти "свій", якщо ти в системі, то умови контракту для тебе — це лише рекомендація, а не закон.
Окремо варто зупинитися на компетентності аналітичних підрозділів Міноборони. Криза з оптоволокном не виникла за один день. Про наміри техногігантів (Meta, Google, Microsoft) масово скуповувати оптоволокно для розбудови дата-центрів під AI було відомо ще в середині 2025 року. Профільні видання (наприклад, звіти Cru-Group чи Fierce Telecom) сурмили про "структурний дефіцит" та зростання цін на тип волокна G.657.A, яке використовується і в дронах.
Де були аналітики АОЗ?
Чому при підписанні контрактів на 7 мільярдів не було зафіксовано ціну компонентів через ф'ючерсні контракти?
Чому держава не закупила оптоволокно напряму в китайських заводів ще влітку, створивши стратегічний резерв для своїх виробників?
Замість цього ми бачили захоплення "рейтингами" та "відгуками" в додатку DOT-Chain, наче війна — це конкурс краси, а не змагання економік та логістик. Держава поводилася як дилетант, який прийшов на фондову біржу грати в "дурня", і закономірно програла професійним гравцям. Тільки ставкою в цій грі були не фішки, а життя українських піхотинців, які зараз залишилися без прикриття з повітря.
Висновки
Ця історія — не про "поганий збіг обставин". Це вирок системі управління, побудованій на піарі, безвідповідальності та клановості.
1. DOT-Chain — це "Троянський кінь". Система, яка дозволяє безконтрольно акумулювати замовлення без підтвердженої спроможності, є загрозою національній безпеці. Вона створює ілюзію забезпеченості, приховуючи реальну порожнечу на складах. Її архітектура має бути негайно переглянута із залученням контррозвідки СБУ для пошуку "закладок", що сприяють саботажу.
2. Рецидив безкарності. Кейс 120-мм мін та кейс Фісталя довели: в Україні вигідно зривати оборонні замовлення. Якщо зараз, у ситуації з дронами, винні знову уникнуть фінансової та кримінальної відповідальності, ми можемо забути про будь-яку дисципліну постачання. Ринок остаточно зрозуміє: контракт з Міноборони — це квиток у безбідне життя без зобов'язань.
3. Персональна відповідальність. Час припинити ховатися за колективною безвідповідальністю "агенцій" та "департаментів". У цього провалу є прізвища. Це архітектори DOT-Chain. Це посадовці, які "не помітили" монополізації замовлення. Це керівники, які тягнуть за собою шлейф старих "схем прощення" з часів Медзакупівель.
Що має статися негайно:
Публічний аудит: Оприлюднення реального стану виконання контрактів у DOT-Chain. Суспільство має знати, скільки ще "паперових" дронів ми "маємо" на балансі.
Стягнення штрафів: Жодних мирових угод. Постачальник має заплатити все до копійки, навіть якщо це призведе до його банкрутства. Держава повинна показати зуби.
Відставка та слідство: Керівництво напрямку, яке допустило втрату 100 тисяч дронів, має бути відсторонене на час розслідування. І це розслідування має проводити не внутрішня служба, а НАБУ та ДБР за статтею "диверсія".
100 тисяч дронів — це 100 тисяч потенційно збережених життів наших воїнів. Той, хто їх вкрав своєю недбалістю чи злою волею, має відповідати за законами воєнного часу.
