Заява генерального прокурора Руслана Кравченка про звільнення стала одним із найблагородніших політичних вчинків за всю історію України. Попри протести президента Зеленського, котрий, як відомо, весь вечір умовляв його залишитися і навіть пропонував посаду "юридичного царя", суто добровільно впав останній титан законності в Україні. "Я за крісло не тримаюся, але сам не піду", - заявив Руслан і за кілька годин пішов, тихо грюкнувши дверима, під тиском цілком очевидних доказів невинуватості.
Чому ж так сталося?
Вороги Руслана безпідставно звинувачували його у злочинах, спираючись виключно на чергові плівки НАБУ, присвячені його рядовому підлеглому, заступнику начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергію Кропиві на прізвисько Канцлер. Однак навіть побіжне вивчення цих записів повністю знімає з Кравченка всі підозри. Взяти хоча б найвідоміший вислів Канцлера: “Надо если делать, то все, бух, я люблю лучшее, ебать так королеву, воровать так миллион”. Хіба Кропива сказав "єбать так генпрокурора Кравченка"? Ні. А Кравченко ж кращий за королеву. Ця думка червоною ниткою проходить через усі висловлювання Канцлера, записані на плівках. Кравченко вселяє йому благоговійний жах; сама думка, що Шеф дізнається про його непристойні оборудки, смертельно лякає Кропиву, адже він знає, що пощади не буде.
"Не, прикольно такую империю сделать, как Шеф сделал, - з острахом каже Кропива. - Я задумываюсь над этим". Що за імперію зробив Шеф? Імперію законності, правопорядку, нульової толерантності до корупції. Кравченко - небезпечний противник. Кропива явно "задумывается над этим" із великою тривогою. І ця тривога виправдана. Ходять чутки, що на останній зустрічі з генпрокурором президент Зеленський довго допитувався в нього, яку саме королеву мав на увазі його підлеглий пан Кропива (наче в Україні багато варіантів), Перша Леді була дуже обурена косими поглядами та безглуздими підозрами, і тепер Кропива, сидячи у тюремній камері, побоюється, чи не здійсниться його мрія про королеву просто зараз, тільки всупереч його бажанням і в сильно спотвореному вигляді…
"Просто шеф сказал ее взять, поэтому я ее не собеседовал как на нормальном собеседовании. Понимаешь? Если б я ее собеседовал, она бы точно не прошла", - розповідає на плівках операції "Карфаген" пан Кропива про якусь нову співробітницю. Раз Кропива, з його нахилами, її не співбесідував, отже, вона, прямо скажемо, не королева, а раз співбесідував Кравченко і залишився задоволений, королеви його не цікавлять. Елементарна логіка, яка вкотре доводить, що спільних інтересів у цих двох ніколи не було, та й Перша Леді може більше не червоніти під палкими поглядами генпрокурора. “Таки есть, сука, поумнее, блядь”, - із заздрістю та досадою каже Канцлер, спостерігаючи за мудрістю, з якою розігрує свої карти Шеф.
На жаль, попри весь трепет перед авторитетом генпрокурора, злочинець Кропива часто дозволяв собі в розмовах із подільниками непристойні вислови на адресу Кравченка: “Ну ты понял, такая вот история, такое я что-то думаю пока. Если там, короче, *** не нравится, может пойти на ***”. Або: “Это возможность насовать всем правоохранителям и делать все, что захочу. Вот два аспекта, и все подошло”. Ось такі "два аспекти" - послати генпрокурора "на ***" і "насувати" йому як правоохоронцю. Не дуже це схоже на стосунки двох партнерів по криміналу! Якщо уважно прослухати записи операції "Карфаген", можна переконатися, що в корумпованого Канцлера був мільйон можливостей відкрито назвати ім'я Руслана Кравченка, однак він не зробив цього жодного разу. “59 тысяч. 59 тысяч долларов. Прикольные у меня часы?.. Знаешь какие это часы вообще? "Франк Мюллер". Не Руслан Кравченко - Франк Мюллер! “Слушай, а чё теще 400, а маме 600?”. Чергова корупційна махінація. Мама в ній є, навіть теща є. Руслана Кравченка - немає.
І бути не може.
Але хто ж тоді цей таємничий Шеф - справжній, а не вигаданий слідством покровитель Канцлера? Відповідь - у тих самих записах щодо "Карфагена": “Да, шеф, все супер, Андреич, да конечно, все купил, все сделали… Полностью готовы к движухе прекрасной. А может мы поищем, что-то снимем бюджетное для этой всей истории, чтоб оно там числилось. Все, тогда бронирую”. Нескладно здогадатися, що таємничий "Андреич" - це Віктор Андрійович Ющенко, "движушка прекрасная" - це конкурс бджолярів-пенсіонерів "Бджоляр-пенсіонер - 2026", а "что-то бюджетное" - це недорогі вулики, тому що в Ющенка немає таких бабок, як у чесного прокурора. “Шеф, они камин только не сделали, мне фотки сейчас скинут”. Так, для того, щоб бджоли чудово виступили на движушці, їм потрібен камін, осінь надворі. Завдяки цьому каміну Ющенко виграє конкурс "Бджоляр-пенсіонер" уже багато років поспіль.
Однак насправді все ще гірше. Під час обговорення фейкових погромів кол-центрів у Дніпрі у Кропиви з його подільником відбувається такий обмін фразами: “А, это просто шума навести? - Шороху. Шо-ро-ху". Саме так це розшифрували в НАБУ. Однак якщо прислухатися, то можна чітко почути, що Канцлер каже: "Пороху. По-ро-ху".
Тут і випливає назовні справжня моторошна правда про нові злодіяння тіньового господаря українських кол-центрів - Порошенка. Все ніяк не заспокоїться! Тепер зрозуміло, що має на увазі Кропива, коли каже: “Шеф, спасибо вам огромное. Вам хорошего вечера. Та не, не, все нормально, Шеф. Никто не обижает. Кто ж меня обидит? Вы ж за мной, поэтому это все знают”. Усі знають, що коли за тобою стоїть Порошенко, в Україні тебе ніхто не скривдить, зате ти скривдиш усіх.
Саме тому, усвідомивши справжню висоту ставок у цій політичній грі, знаючи, що Порошенко у своєму бажанні втопити країну в корупції та геноциді не зупиниться ні перед чим, не бажаючи, щоб посаду генпрокурора використовували як інструмент політичного протистояння, - благородний генпрокурор Кравченко ухвалив мужнє рішення піти у відставку.
Слава генпрокурору Кравченку.
