Напередодні колишнього радянського свята – дня радянської армії та військово-морського флоту, відродженого 1999 року в Незалежній Україні під назвою День захисника Вітчизни указом президента Кучми і скасованого 2014 року указом президента Порошенка, група народних депутатів внесла на розгляд парламенту законопроект №9009.
Щоб покінчити з темою 23 лютого, зазначу лише, що цю дату як день захисника вітчизни досі відзначають у країні-агресорі РФ, співучасниці її злочинів Республіці Білорусь та їхніх спільниках по ОДКБ Киргизстані й Таджикистані, а ще в маріонеткових Придністров'ї та Південній Осетії. Крім того, не маючи офіційного статусу, 23 лютого все ж відзначається у ще одній державі ОДКБ – Вірменії і в ще одному маріонетковому утворенні – Абхазії. Компанія сумнівна, України в ній уже, дякувати Богу немає, прикро лише, що знадобилася агресія Росії 2014, щоб ми припинили відзначати 23 лютого – свято, що дісталося у спадок від імперії.
Відомо також, що дата ця з розряду радянських міфів – ніяких переможних боїв під Псковом та Нарвою 23 лютого 1918 року червона армія не вела. Навіть більше: того дня більшовицька влада в Петербурзі одержала від німців ультиматум і в ніч проти 24 лютого ухвалила рішення пристати на його умови і підписати принизливий мирний договір, за яким Росія втрачала території нинішніх Балтії та Польщі. І тоді ж таки, 24 лютого 1918, німецьке військо ввійшло до Пскова.
Це, так би мовити, на тему «прадєди воєвалі».
Такими ж міфічними та химерними є й інші радянські свята, успадковані від імперії: 8 березня - Міжнародний жіночий день (ініціатива Клари Цеткін), 1 травня - в добу СРСР День міжнародної солідарності трудящих, перейменований 2017 року Верховною Радою України на День праці (до слова, в нацистській Німеччині 1 травня урочисто відзначалося як день національної праці) і нарешті 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, хоча всьому світу відомо, що насправді акт про капітуляцію нацистської Німеччини був підписаний напередодні, а потім підписаний знову на вимогу розлюченого Сталіна. І визнає та відзначає світ справжню дату – 8 травня.
Всі ці дати більшою чи меншою мірою (особливо остання) належать до так званих скрєп «русского міра».
От українські депутати в законопроекті №9009 і запропонували скасувати названі святкові неробочі дні, а натомість відзначати День української жінки (25 лютого, в день народження Лесі Українки), Шевченків день (9 березня) та День матері (друга неділя травня).
Тепер Верховна Рада просто-таки зобов'язана підтримати законопроект №9009. Не жити ж Україні в алгоритмі країни-агресора та її сателітів.
Неможливо рухатися вперед, задивившись назад. Щоб не скам'яніти, як жінка Лотова..
