МЗС України не просто десь випадково дало витікти інформації, а само ОПУБЛІКУВАЛО ОФІЦІЙНИЙ КОМЕНТАР ще ДО рішення країни перебування, в день погодження Президентом України кандидатури на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України… і “спрямувало британській стороні відповідний запит на агреман”.
Про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини щось чули, ні?!
(“Ст 4. Держава, що акредитує, повинна переконатися в тому, що держава перебування дала агреман на ту особу, яку вона передбачає акредитувати як голову представництва в цій державі”).“Особливо важливо (i цього вимагає мiжнародна практика), щоб ФАКТ ЗАПИТУ АГРЕМАНУ ЗБЕРІГАВСЯ В ПОВНІЙ ТАЄМНИЦІ, тому що розголошення таких вiдомостей, особливо при вiдмовi у наданнi агремана, може призвести до негативних наслiдкiв, зокрема до ускладнення вiдносин між зацiкавленими державами…”
(Волошина Н.М., Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Мехед П.М. Військовий етикет і дипломатичний протокол. Навчальний посібник.// За заг. редакцією Ольхового І.О. канд. геогр. н., доцента – К.: ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2011. – с. 115)Навіщо у всіх підручниках для студентів (включно з наведеним посібником) із дипломатичних зносин та протоколу написано одне, а хтось без сорому й совісті множить це все на нуль?!
А як же тепер тестові питання під час проведення конкурсу на зайняття посад дипломатичної служби?!
Навіщо тоді це все? Протокол, повага до країни-партнера, міжнародні документи?
Може досить вже опускати планку?!
