Культурні продукти, які Росія просувала в Україні останні три десятиліття, насправді були ідеологічною зброєю. 
Таку думку висловив народний депутат Микола Княжицький у документальному фільмі “Моя прекрасна колонізація”.
Стрічка досліджує, як за допомогою попси, телешоу та серіалів Росія “виховувала” українську аудиторію та готувала війну, яким чином українська культура все ж вистояла та чи справді ці зміни невідворотні.
“В 90-ті та на початку 2000-х Україна просто вибухає талантами, які дуже і дуже відрізняються від всесоюзних: вони не бояться експериментувати, вони вільні, і вони співають українською, – пригадує Микола Княжицький, – Це був не просто вибух талантів, з’явилася для них ціла інфраструктура: “Територія А”, яку вела Анжеліка Рудницька була справжньою лабораторією крутої української музики, зʼявилася “Пісня року”, ініційована Олександром Ягольником”.
Чому ж, маючи достатньо міцний культурний суверенітет ми врешті це все втратили?
“Спільний культурний простір між Україною і Росією тоді розсипався, так само як і політичний, але імперія не збиралася відступати”, – коментує Княжицький.
На противагу “Пісні року” стала “Песня года”, російські виконавці заполонили ефіри. Депутат пригадує, що вибір для українських виконавців тоді був невеликий: або маргінес і жебрацьке існування, або грубі російські гроші та виконання російських замовлень. Російські серіали, пропагуючи чужі цінності, стирали національну ідентичність та відверто жартували з недолугих українців. Втім цей раунд інформаційно культурної війни все ж вдалося виграти.
“Чому Путін думав, що ми будемо зустрічати його з квітами? Бо він собі міркував, що ми є представниками його культури, бо вони вкидали сюди стільки грошей, щоб люди думали, що ми й росіяни – це одне й те саме, що немає ніяких українців. Їм здавалося, що це буде працювати. Але нам вдалося це змінити: завдяки активним заходам із захисту української культури, законопроєктам, які ми ухвалили після 2014 року, вдалося зірвати грандіозну спецоперацію з перетворення українців на росіян” – розповідає Микола Княжицький, який в той час очолював профільний парламентський комітет.
Серед найважливіших ініціатив, які були підтримані депутатами, – закон про забезпечення функціонування української мови як державної, заборона на ввезення російських книжок та підтримка українського книговидавництва, заборона фільмів, які пропагують країну агресора та були вироблені після того, як Росія почала окупацію і агресію, створення Українського культурного фонду, Інституту книги тощо.
“Не все вдалося зробити, але було створено купол. Мені б хотілося, щоб цей купол став міцнішим, в ньому є ще деякі пробіли, які весь час намагаються пробити. Але його існування надзвичайно важливе: він відгороджує нас від російської культури” – резюмує Микола Княжицький.
