«Важливо, що російськомовні воїни бачать своє безальтернативне українськомовне майбутнє»
Таку думку висловив мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко
в інтерв'ю «Главкому».
Гриценко зазначив, що багато вимушено російськомовних швидко перейшли на українську. Водночас є чимало українців, для яких повернення до рідної мови виявилося не актуальним: такого завдання вони перед собою не ставлять.
«І причина не стільки в уявній ідеологічній відданості путінізму (відвертих прибічників Путіна відшукати стає дедалі важче), скільки у відсутності практичної і ментальної спонуки у цих громадян зробити над собою мінімальне зусилля. Сьогодні це глухі до мови і культури громадяни. Їхнє прозріння ще попереду», – вважає мовознавець.
Гриценко зазначив, що за допомогою української мови та усвідомлення її ролі в історії українського народу гартується міць і сила наших воїнів.
«Вони знають, що боронять і свій мовний та культурний простір. Боронять українство у сучасній і прийдешній світовій цивілізації. Для багатьох воїнів українська мова є об’єктом замилування, святістю, яку необхідно обороняти, хоча їхнє власне мовлення, їхня мовна практика, яку вони винесли із обставин минулого життя, не завжди українська. Важливо, що вони бачать своє безальтернативне українськомовне майбутнє, відверто говорять про ці проблеми, роблять практичні кроки до розширення свого українського мовлення. Воїни захистять і нашу землю, і нашу мову. Наше завдання – допомогти їм подолати шлях практичного оволодіння українською», – пояснив науковець.
За його словами, із проблемами освоєння української мови зіткнулися багато із внутрішньо переміщених осіб.
«Вони самі, чи їхні батьки свого часу зазнали мовної трансформації, у них було відібрано рідну мову у шкільні чи студентські роки, а у багатьох і пізніше, у трудових колективах. Паралельно існував мовний код, яким жила родина, який був традиційним і відступ від якого старші люди не вітали, а то й відверто висміювали. Проте потужна русофільська ідеологія і пропаганда, штучне вивищення російського й цілеспрямоване приниження українського, не створювали передумов для українськомовного саморозвитку молоді. Через мовне перевтілення, відхід від рідної української мови, яку оголошували непрестижною й відсталою, селянською, есересерія у післявоєнний час пропустила кілька поколінь, випалюючи національну свідомість, витоптуючи гідність та історичну пам’ять», – розповів професор.
Гриценко підкреслив, що тепер на ці мовно і ментально окрадені покоління рашисти роблять основну ставку, оголошуючи, що українців як окремого народу немає і не існувало, що українці – великий європейський народ – це вигадка політиків минулого, а насправді це ті ж самі росіяни.
«Важливо, що до справи відродження українськомовного простору, повернення до української мови українців і навернення не-українців активно долучилися волонтери-мовники – учителі, науковці, студенти. І цей рух уже засвідчив реальні успіхи. Нова хвиля піднесення у поверненні донедавна російськомовних до українськомовної щоденної практики наростає потужно у різних ареалах України. А це означає, що у боротьбі за українськомовну й українськоцентричну Україну, за відновлення потужної національної самосвідомості, за опанування історичним досвідом нашого народу ми обов’язково переможемо. І тоді наповнимо реальним змістом актуальний сьогодні лозунг: «Усе буде Україна!». У тому, що буде саме так – переконують успіхи несхитної боротьби за українську мову в Україні останніх десятиліть», – резюмував мовознавець.
