Мер Маріуполя Вадим Бойченко в інтерв’ю «Главкому» розповів, як відбувалась евакуація містян у перші дні війни та як російська агресія торкнулася його особистої родини.
Очільник Маріуполя
розповів, що протягом 24-26 лютого «Укрзалізниця» пустила три додаткові потяги, якими евакуювали незначну кількість містян.
«Далі намагалися власними засобами вивезти людей. Проте окупанти не дозволили – знищили 100 комунальних автобусів, придбаних за кредитні кошти. Тобто організованої евакуації населення до 13 березня не відбулося. Люди самостійно намагалися виїхати», – ділиться Бойченко.
Також мер Маріуполя зазначив, що лише з 13 березня, коли світові лідери дотиснули Путіна, росіяни дали зелене світло для евакуації.
«До речі, дивом врятувалася моя мама, яку я зустрів в окупованому Бердянську, коли очікував на евакуаційну колону. Вона з 5 до 15 березня переховувалася у драматичному театрі, що у центрі Маріуполя (будівлю рашисти розбомбили 16 березня, під завалами загинуло кілька сотень містян – «Главком») Туди вона потрапила після того, як прибула на зупинку, з якої мала проводитися евакуація. Проте росіяни потрощили наші автобуси. Того дня мама не могла повернутися до свого житла і залишилася у драмтеатрі», – каже мер Маріуполя.
Також Вадим Бойченко розповів, що окупанти мало не спалили його бабусю вогнеметною системою «Солнцепек»: жінку врятувало тільки те, що вона була у коридорі.
«Отримала опіки обличчя і тіла та контузію. Виїхати на підконтрольну Україні територію бабуся зуміла тільки 10 липня. От вам і красномовна відповідь на запитання, чи знав я, коли почнеться війна? Якби знав, то моя мама не сиділа би у драмтеатрі, бабусю не палив би «Солнцепек», а мій український паспорт був би при мені, а не у маріупольській квартирі», – ділиться Бойченко власною історією.
Також мер Маріуполя каже, що його бабуся більше не ходитиме до Московської церкви. Виїхавши з окупації, вона пішла у храм Православної церкви України, висповідалася і отримала причастя.
