Світові водні системи перейшли від стану тимчасової кризи до «структурної неплатоспроможності», коли споживання ресурсів перевищує можливості їх природного відновлення. Такого висновку дійшли автори нової доповіді Університету ООН.Вузькоспеціалізована установа ООН - Інститут водних ресурсів, довкілля та здоров'я - презентувала аналітичну доповідь «Глобальне водне банкрутство», що фіксує життя людства «не за гідрологічними засобами». Глава інституту та основний автор документа Кавех Мадані закликає виключити з порядку денного терміни «нестача води» і «занепокоєння». На його думку, ця лексика вводить в оману, маючи на увазі тимчасові труднощі з перспективою відскоку до норми. Нинішню ж ситуацію класифікують як системну неспроможність: запаси води вичерпано, а механізми їхнього відновлення порушено необоротно...
Згідно з офіційним документом, людство вступило у фазу незворотного дефіциту. Ситуація описується через фінансову аналогію: світова економіка не просто витрачає «відсотки» (поновлювані опади), а й активно витрачає «основний капітал» (глибокі водоносні горизонти, льодовики та екосистеми), накопичений тисячоліттями.
"Банкрутство - це комбінація неплатоспроможності та незворотності. Ми пошкодили ключові елементи природного капіталу - водоносні горизонти, льодовики та водно-болотні угіддя - у такий спосіб, що їхнє відновлення в доступному для огляду майбутньому є технічно неможливим або економічно недоцільним", - наголошується у звіті.
Як доказову базу експерти ООН наводять статистичні дані виснаження планетарних резервів. Антропогенний тиск призвів до того, що більше половини найбільших озер світу демонструють стійке падіння рівня води. Критична ситуація склалася і під землею: у 70% водоносних горизонтів темпи відкачування ресурсу перевищують швидкість його природного відновлення. Одночасно руйнується природна інфраструктура зберігання вологи: з 1970 року Земля втратила третину маси льодовиків і приблизно 400 мільйонів гектарів водно-болотних угідь. Прямим наслідком цього дисбалансу став гострий дефіцит води, який вже зачіпає кожного другого жителя планети (близько чотирьох мільярдів людей) у середньому один місяць на рік.
Автори доповіді вказують, що спроби «управління кризою» більше неефективні. Урядам пропонується перейти до стратегії «управління банкрутством», яка передбачає визнання нової реальності, жорстку адаптацію ланцюжків поставок продовольства і перегляд економічних моделей, залежних від водоємних виробництв.
У документі наголошується, що наслідки дефіциту вже призводять до міграційних потоків, зростання цін на продовольство і політичної нестабільності в регіонах, де «водний рахунок» виявився порожнім. Доповідь було представлено напередодні підготовки до Водної конференції ООН 2026 року.
