Між Пакистаном й Афганістаном триває "відкрита війна", як назвали її в Ісламабаді. Чи візьметься "миротворець" Дональд Трамп мирити ворогуючі сторони?
За що знову воюють пакистанці з афганцями
Після захоплення влади талібами бойові дії між цими сусідніми країнами спалахували й раніше, але це були прикордонні конфлікти, які швидко припинялися. Нинішньому протистоянню передували події 11 жовтня минулого року, коли у прикордонні сталася ескалація після того, як озброєні групи афганців спробували прорватися через кордон з Пакистаном і навіть захопили два прикордонних пости. У відповідь Пакистан здійснив бомбардування Кабулу. 19 жовтня у Досі сторони сіли за стіл переговорів за посередництва Катару і Туреччини. Вони домовилися про припинення вогню, проте угоду про стійкий мир так і не уклали. В грудні перестрілки на кордоні поновилися, але швидко закінчилися, і ось — нове загострення.
Як і всі прикордонні конфлікти, цей також має тривалу історію. Нинішній кордон між Пакистаном та Афганістаном — це так звана "лінія Дюранда", названа іменем секретаря індійської колоніальної адміністрації Мортімера Дюранда. Її намалювали на мапі після перемовин 1893 року між тодішнім еміром Афганістану Абдур-Рахманом та британцями, які в той час намагалися розширити простір Британської Індії. Пакистану як держави тоді ще не було, а після його виникнення кордон з Афганістаном, так би мовити, лишився у спадок. З появою держави Пакистан афганці неодноразово намагалися посунути "лінію Дюранда", що призводило до бойових зіткнень. Ставалося це і до повернення талібів до влади. Тоді двох войовничих сусідів мирили американці. Чи втрутяться американці у конфлікт і зараз?
Трамп, якого Білий дім пише миротворцем великими літерами, нахваляється, що минулого року зупинив вісім воєн, дев’яту, себто українсько-російську, от-от зупинить, але пакистансько-афганського конфлікту у переліку звитяг американського президента нема. Хоча наприкінці жовтня він обіцяв "дуже швидко" припинити протистояння між цими країнами. Чому ж віддав врегулювання ситуації Катару і Туреччині? Перше пояснення — на момент ескалації Нобелівський комітет уже назвав ім’я лауреатки премії миру, нею стала венесуелка Марія Коріна Мачадо, й ображений Трамп втратив інтерес.
Друге пояснення — все, що пов’язане з Афганістаном, викликає у нього двояку реакцію: він дуже жорстко критикував попередника Джо Байдена за втечу американців із цієї країни у серпні 2021 року, але не вважає вигідним для себе влазити в афганську проблематику. Принаймні так було до нинішньої ескалації між Кабулом та Ісламабадом. Нагадаємо, під час дебатів у червні 2024 року, після яких демократи й ухвалили рішення замінити Байдена на Камалу Гарріс, Трамп назвав виведення американських військ із Афганістану "найганебнішим днем в історії США". Тоді, до речі, він зробив іще одну заяву: "Коли Путін побачив цю жахливу ганьбу, він сказав: "Знаєте, ми тепер зайдемо в Україну".
Перебіг афгано-пакистанського конфлікту відразу склався не на користь режиму талібів. Пакистан у військовому плані значно потужніший, до того ж має ядерну зброю. Військово-технічна міць пакистанської армії досягнута завдяки тісному співробітництву зі Сполученими Штатами. У відповідь на прикордонні провокації афганців пакистанці завдали авіаударів по Кабулу, Кандагару, Пактії, в Ісламабаді запевняють, що їхньою ціллю були склади боєприпасів, військові об’єкти та сховища бойовиків. Таліби у відповідь звинуватили пакистанців у порушенні суверенітету Афганістану та обіцяють дати бій. Утім, війська пакистанців не проводять широкої наземної операції, а відбивають набіги на свої прикордонні пункти.
Отже, як причини ескалації бачать у Кабулі та Ісламабаді. Таліби звинувачують пакистанську владу у насильницькій репатріації афганців. Протягом кількох останніх років у Пакистані проводять кампанію з депортації іноземців без документів, переважну більшість становлять афганці. Пакистанська влада вбачає у пвихідцях з Афганістану не мирних шукачів притулку, а бойовиків терористичних угрупувань, які підтримуються талібами. Найчисельніше угрупування — Техрік-е талібан Пакистан (ТТП), яке діє у провінції Хайбер-Пантунхва. Його метою є витіснення урядових структур Пакистану з провінції та встановлення в ній ісламістського режиму. Ісламабад неодноразово вимагав від Кабула припинити допомогу ТТП, у відповідь таліби заявляли, що не мають до цього угрупування жодного стосунку. Хоча для всіх очевидно, що бойовики діють як проксі афганських талібів. Тобто суть попередніх та нинішнього конфлікту — у невиконанні талібами вимог пакистанців.
Принагідно нагадаємо, що пакистанці займаються тим самим, підтримуючи терористичні угрупування в індійському штаті Джамму і Кашмір. Через це у квітні-травні минулого року знову спалахнув заморожений індійсько-пакистанський прикордонний конфлікт, зупинку якого Трамп приписав собі. Пакистанська влада це підтвердила і навіть номінувала главу Білого дому на Нобелівську премію миру, а от прем’єр Індії Нарендра Моді заперечив роль Трампа у припиненні бойових дій. Пакистан вимагає у талібів припинити підтримку транскордонного тероризму, точно такі вимоги до Пакистану висловлює Індія. Реакція пакистанської влади нагадує реакцію афганської.
Що може вторгувати Трамп за посередництво в афгано-пакистанському конфлікті
Але повернемося до Трампа: чи вигідно йому зараз втрутитися й посадити воюючі сторони за стіл переговорів. Із миротворчими заявами він не поспішає. Причин пасивності може бути кілька. Перша — перевага на боці Пакистану, він говорить з талібами мовою сили, тож в останніх є час ухвалити рішення про поступки. Бойові дії не набрали тієї інтенсивності, яка потребує втручання зовнішнього арбітра. Іншими словами, дрібнувато для "найвеличнішого лідера сучасності".
Друга причина — у Білому домі ще не порахували, що вони можуть вторгувати у талібів за своє посередництво. Всі минулорічні мирні угоди, укладені за посередництва США, містили профіт для американців. Якщо Пакистан за миротворчі послуги може придбати в американців зброю, то талібам продавати її — перебір навіть для нинішньої американської адміністрації. Але в Афганістані є об’єкт, дуже цікавий для Штатів — авіабаза Баграм. У вересні минулого року Трамп заявляв, що хоче повернути цю авіабазу й погрожував талібам "поганими речами", якщо вони відмовляться. Він відверто пояснив, що США Баграм потрібний через його стратегічне розташування неподалік ядерних об’єктів Китаю. Якщо американський президент наполегливо запропонує своє посередництво у примиренні Пакистану з Афганістаном, то майже напевно торгуватиметься саме цей об’єкт. Потім казатиме: Байден віддав Баграм, а він — повернув. Але такий торг має бути успішним, відмова талібів стане ляпасом Трампу.
Тут варто зробити акцент і на вигоді для Талібану. Його уряд в Афганістані визнала Росія, посольствами таліби обмінялися з Китаєм, але жодна із західних демократій їх владу не визнає. Посередництво Трампа у конфлікті Кабула та Ісламабада фактично легітимізує Талібан, навіть якщо США не визнають їхній емірат. Сидіти за одним переговорним столом із американцями, а може навіть із самим Трампом — блакитна мрія бороданів з Талібану. Хоча вони про це ніколи не зізнаються. Заради підписання мирної угоди у Білому домі, де його нинішній глава любить влаштовувати шоу "я завершив чергову війну", можна й добряче зарубатися з Пакистаном.
