[xvalue_foto1]З 2014 року Україні доводиться вести кровопролитну війну з російськими силами в Донецьку і Луганську. І ця війна відібрала життя понад 13 тисяч людей, а ще двом мільйонам українців довелося покинути свій дім. Збройним силам України довелося вступити в конфлікт у розбитому стані. Як сказав генерал Віктор Муженко, це була «армія в руїнах».Київ постав перед двома ключовими проблемами. По-перше, Україна продала або зняла з обслуговування значну частину свого великого, але старого радянського озброєння в 1990-х і на початку 2000-х років. По-друге, українська армія була погано тренованою, загрузлою в корупції й деморалізованою.
Як пише
National Interest, з допомогою військових радників зі США і країн НАТО Україна добилася значних успіхів у вирішенні другої проблеми за останні кілька років. Хоч ще багато чого належить зробити, українська армія поступово набуває форми централізованої професійної бойової сили. Але, однак, цього не можна сказати про важкий шлях української модернізації озброєння. Конгрес ухвалив два "летальних" пакети для України. А президент Володимир Зеленський збирається подати запит на додаткову військову допомогу під час зустрічі з президентом Дональдом Трампом, яка має відбутися найближчим часом.
Що потрібно Україні, що вона просить і що вже отримала? Яскраві цінники й заголовки ЗМІ з похвалою розбиваються об жорстку реальність. Допомога США Україні була стратегічно чи й навіть тактично несуттєвою. Здебільшого вона складалася з невеликих озброєнь, засобів електронної боротьби, з різного обладнання для особового складу, такого як прилади нічного бачення тощо. Все це важливі інструменти, але вони не гарантують український успіх у відновленні контролю над окупованими територіями на Донбасі чи відбитті гіпотетичного повномасштабного вторгнення Росії.
Експерти погоджуються, що центральне значення у попередніх поставках на 250 мільйонів доларів мали протитанкові ракети Javelin. Однак, навіть вони зіграли «здебільшого символічну роль», зважаючи на смерті від важкого озброєння російських сил в Донецьку і Луганську. Нинішній план Конгресу надати Україні портативні пускові установки для ракет «земля-повітря» теж символічний. У російські сили не можуть організувати операції в повітряному просторі над Донбасом, не спричинивши при цьому міжнародну кризу, яка збільшить шанси прямого втручання Заходу.
Військові відносини між Києвом і Вашингтоном опинилися в ситуації, яка нагадує «Пастку-22». Якщо мета американської летальної допомоги в тому, щоб змінити баланс сил на Донбасі або допомогти Україні підготуватися до відбиття російського військового наступу, тоді потрібні більш радикальні дії. Однак, дехто вважає, що такі дії лише заохотять Росію до ескалації, що йде в розріз з українськими інтересами у сфері безпеки. Тому Київ навряд чи отримає стратегічне озброєння на зразок ракет Patriot, які він хотів купити минулого року.
Однак, існують прагматичні військові реформи, які Збройні сили України можуть провести у короткостроковій перспективі, щоб мати кращі позиції на війні. Основні бойові танки на зразок Т-84 і Т-80 навряд чи будуть надто громіздкими, зважаючи на міську природу конфлікту. Однак, є чітка операційна доцільність замінити близько 800 українських БМП-2 компактнішими бойовими бронемашинами піхоти. Україна вже робить кроки в цьому напрямку, працюючи над модернізованою БМП-1УМД з електронними системами керування, німецькими двигунами й оновленим озброєнням. Тим часом, більш надійна мережа контрбатарейних радарів і сучасних транспортних засобів може стати стримуючим фактором проти російських артилерійських атак.
Подальші пакети летальної допомоги можуть стати відповіддю на більш реалістичні військові потреби України, якщо вони будуть відповідати на практичні проблеми.
