Чому московці так бісяться після обстрілу з нашого Bayraktar. Виявляється, там загинув якийсь не зовсім простий рашистський офіцер. Точної інформації щодо цього воєнного злочинця, який нині вже злизує жар десь на дні пекла, ще не бачив. Але з чуток - це ніби якийсь не останній викладач артилерійської академії рашистської воєнщини. Приймав екзамен у нових русо-фашісто із стрільби по живих мішенях.
І нехай ще хтось колись заїкнеться про якусь "офіцерську честь" у московських військах. Її там ніколи не було й нема понині. Вже не раз писав у своїх обширних краєзнавчих дописах про різні закутки Галичини, як там у першу світову поводилася російська офіцерня. Тупа, залита горілкою азіатчина. Крали все, що бачили. І чим вищі чини, тим більше жлобство. "Доблесні" руські генерали з палаців Львівщини зривали навіть паркет та шпалери. А особливий екстаз у них викликали унітази та ванни. От звідки пішла традиція, завдяки якій з наших захоплених військових кораблів гальюни повиривали. Прихід рашистської армії на Західну Україну в 1914-му ознаменувався арештами свідомих українців, масовими грабежами та незмінними нападами на євреїв і їхні крамниці. Ну, й зґвалтуваннями, звісно ж, та непробудне п'янство.
Абсолютна дичина. А навчальні артилеристські стрільби по живих мішенях - це щось таке, чого навіть нацисти собі не дозволяли... Зрештою, ці навіть від них гірші. І це добре, що "нагорода знайшла своїх хероїв".
А тепер коротко про серйозне. Коли ти при позиційній війні сказав "А", конче треба бути готовим сказати й "Б". І ще дуже важливо, щоб про твою готовність потім продовжувати так увесь алфавіт знав твій ворог. Порошенко продемонстрував, що він до цього готовий і не раз давав це відчути Путлєру. І бойові операції при ньому доволі швидко охолоджували запал окупантів. Просто згадайте, якою була відправна точка в тодішній системі координат - це Іловайськ, Дебальцеве, бої за Донецький аеропорт. А плато, яке настало, коли до Пуйла таки дійшло, що "на понти" Пороха не візьмеш - це напружена стабільність від 2016 року. Лише у 2018-му Пуйло почало трохи нагліти й дуже обережно піднімати ставки, розуміючи, що "мудрий нарід" Порошенка не переобере, а йому якраз упору формувати підвищений рівень загрози для будь-кого із наступників.
Але тоді все ж Раша теж трималася обережно, хоча вже розпочала розвідки боєм. Згадайте атаки на наші кораблі в Керчинській протоці. Просто Путлєр знав, що в нього в нашому тилу не лише відверта п'ята колона, але й колосальна армія корисних ідіотів. Який шабаш вони почали в Раді проти введення надзвичайного стану. Оскільки без Ради обійтися було неможливо, відповідь вийшла змазана. Але вже тоді Порошенку вдалося завершити надскладні переговори з Ердоганом про постачання нам їхніх надзвичайно ефективних Bayraktar-ів. Турки не особливо спішили з вигідним контрактом, бо знали, що Порох їх не триматиме на складах, а після першого ж застосування істерична реакція мацкви пошириться й на турецький бізнес (що й відбулося зараз). Тоді Порошенко лише встиг отримати грізні безпілотники, але не застосувати. Та й прямих підстав виникало небагато - про прицільні артилеристські обстріли ми вже й забувати стали. Те, що сьогодні путіноїди практикують щодня, в той час було екстраординарною ситуацією.
Зараз Зеленському порадили максимально застосовувати войовничу риторику Порошенка, хоча виходить надто недолуго. А ще його мучать дитячі образи, що дядя Вова не хоче з ним спілкуватися... От і зробив пару цілком прийнятних ротацій у армійському керівництві та послабив обмеження на активну оборону наших армійців. Але після "А" має йти "Б". А ми ж знаємо і про памперси, і про дристливого лідора, й про його істерики та непослідовність. Та найгірше, що про це й Путлєр не гірше знає. І зараз він підтягує в Курську область групу своїх Іскандерів.
Завершальна стадія війни в Карабаху доказала, що ці мухобойки у воєнному плані цілковито нікчемне озброєння - прицільність ніяка, регулярні неспрацювання, часом вибухи на пускових установках. Зате вони вже від 2014 року використовуються саме, як пропагандистська зброя. Пригадуєте оті всі футболочки на різних мацковскіх селебріті, маневри пускових комплексів у Калінінградській області в прямій видимості з польського кордону тощо... І нашому МЗЧ саме такого психологічного ефекту може виявитися більш, аніж достатньо, щоб знову здутися й повернутися в позицію ще більш принизливу та загрозливу, ніж та, яку ми мали до останніх подій.
Тому, у підсумку, бойова операція із рорзстрілом рашен-фашісто із бойового безпілотника - річ чудова. Як і жорстка мілітарна риторика, якою нині озброївся навіть останній тюхтій та задолиз Кулеба. Але настає ранок і одні входять у новий день з новим піднесенням та наснагою, а деякі інші із почуттям похмілля та страхом про наслідки своєї вчорашньої бравади. За наше нинішнє військове командування я більш-менш спокійний. Але ж над усіми зависає й має право остаточного наказу нікчемний і вічно переляканий кількакратний уклоніст із своєю філософією "нада просто пєрєстать стрєлять..."
