Соцопитування про антирейтинги створюють чудовий інструмент для маніпуляцій суспільною свідомістю
Дуже цікаве дослідження оприлюднив Центр Разумкова. Причому цікаве воно не лише тим, що там очолив Зеленський антирейтинг кандидатів на президентських виборах. Ще там з'явилася "Партія Дмитра Разумкова", яка, виявляється, долає прохідний бар'єр на виборах до Верховної Ради.
[size="6"]Як ексспікера роблять прохідним[/size]
З різницею у тиждень Центр Разумкова провів два соцдослідження. Перше, 14-20 жовтня методом інтерв'ю "віч-на-віч" за місцем проживання респондентів, було проведено за підтримки представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні. Друге, 23-27 жовтня методом телефонних інтерв'ю з використанням комп'ютера, було проведено на замовлення сайту "Обозреватель".
Ми не будемо здогадуватися, хто допоміг сайту "Обозреватель" зробити замовлення. Просто констатуємо факт: у другому опитуванні з'явилося кілька партій та питань, яких не було у першому. Очевидно, друге опитування знадобилося саме заради цих додаткових партій та питань.
Вперше учасником парламентського рейтингу стала віртуальна "Партія Дмитра Разумкова". Укладачі опитування прямо вказують: "Партії Дмитра Разумкова не існує і вона була включена до рейтингу як експеримент". Що ж, неіснуюча партія увійшла до п'ятірки лідерів, які долають 5%-й бар'єр. Партія "Слуга народу" отримала 15%, "Європейська солідарність" — 12,4%, ОПЗЖ — 7,5%, "Батьківщина" — 7,2%, "Партія Дмитра Разумкова" — 5,5%.
Відчувається, що замовника дуже цікавило питання, злетить проєкт ексспікера чи не злетить. Тепер, напевно, очікується, що цей проєкт наблизився до отримання фінансування і потроху наповнюватиметься кадрами та організаційною структурою в регіонах.
У другому опитуванні з'явилася ще одна партія, якої не було у першому. Це "Україна — наш дім" Бориса Колесникова. Але цей проєкт набрав лише 0,3%. Не злетить.
Зрозуміло, що тепер Дмитро Разумков та його спонсори можуть використати оптимістичні цифри соцопитування для піар-розкрутки майбутньої партії. Багато людей, незадоволених нинішніми парламентськими партіями, водночас бояться, щоб їхній голос не зник, і шукають таких нових проєктів, які здатні потрапити до наступної Ради. І тут їм пропонують готове рішення: партія ще не існує, але вона вже прохідна. Тобто в даному випадку ми маємо процес, що самопідтримується: оптимістичний рейтинг використовується для подальшого підняття рейтингу.
[size="6"]Як обнуляють шанси Зеленського[/size]
Протилежну зброю використовують проти Володимира Зеленського. Це – антирейтинг. У другому опитуванні Центру Разумкова постало питання, якого не було в першому: "За кого з кандидатів у Президенти України Ви не проголосуєте за жодних обставин?"
Респонденти могли назвати кількох політиків (у середньому називали двох). Відповіді, звісно, дуже цікаві. Ось перші вісім позицій: Володимир Зеленський – 31,9%, Петро Порошенко – 31,6%, Віктор Медведчук – 24,7%, Юрій Бойко – 24%, Олег Ляшко – 15%, Юлія Тимошенко – 13,8%, Олег Тягнибок – 11%, Євген Мураєв – 9,7%. До речі, Дмитро Разумков – на останніх позиціях, його антирейтинг – лише 4,6%.
Ці цифри мають лише віддалене відношення до реальних електоральних настроїв людей. Справді, хіба можна повірити, що якщо у другому турі раптом виявляться Зеленський і Мураєв, то переможе Мураєв, бо в нього набагато нижчий антирейтинг. Та ні, звичайно, весь патріотичний електорат, зчепивши зуби, прийде і проголосує за Зеленського, бо він у порівнянні з Мураєвим — затятий русофоб і путіноненависник.
Цифри антирейтингу говорять зовсім про інше. Вони говорять про те, з ким зараз у свідомості зв'язується негатив. Грубо кажучи, кому люди хочуть помститися. Уявімо людину, яку запитали, за кого вона не буде голосувати за жодних обставин. Цілком імовірно, що вона назве тих політиків, з ким вона (за підказкою медіа, соцмереж та чуток) пов'язує все погане в країні. І це швидше будуть Зеленський та Порошенко, ніж, наприклад, Мураєв та Тягнибок.
Зазначимо, що понад два з половиною роки Центр Разумкова не публікував таких антирейтингів. Регулярно проводилися опитування з іншим формулюванням: "Наскільки ви довіряєте таким політикам?" — і на їх основі складалися рейтинги щодо балансу довіри-недовіри. Останнє таке опитування було у липні-серпні. Тоді антилідером з балансу довіри-недовіри був Віктор Медведчук (-65,6%), за ним йшли Вадим Рабинович (-59,6%), Денис Шмигаль (-58,5%), Петро Порошенко (-57,9%), а у найкращому становищі були Дмитро Разумков (-16,6%) та Володимир Зеленський (-28,4%). Наголосимо, що про президентські вибори при цьому взагалі не йшлося.
Востаннє питання "За кого з кандидатів у Президенти України Ви не проголосуєте за жодних обставин?" звучало у спільному опитуванні Центру Разумкова, КМІС та групи "Рейтинг" 5-14 березня 2019 р. перед першим туром президентських виборів. Тоді п'ятірка найантирейтингових кандидатів мала такий вигляд: Петро Порошенко — 47,4%, Юлія Тимошенко — 27,5%, Юрій Бойко — 18,9%, Олег Ляшко — 16,7%, Володимир Зеленський — 13,3%.
З того часу минуло понад два з половиною роки. У Порошенка антирейтинг скоротився на 15,8%, Тимошенко — на 13,7%, Бойка — на 5,1%. В той же час у Ляшка антирейтинг зріс на 1,7%, а у Зеленського — на 18,6%. Все логічно: Тимошенко та Порошенко заробили свої антирейтинги, коли були при владі; тепер черга Зеленського.
Але наголосимо, що такі соцопитування про антирейтинги створюють чудовий інструмент для маніпуляцій суспільною свідомістю. Вчора і сьогодні рідкісне ЗМІ не захотіло опублікувати новину із заголовком типу "Зеленський очолив антирейтинг". Фактично це процес, що самопідтримується: високий антирейтинг використовується для подальшого зростання антирейтингу і падіння рейтингу. Симпатики розчаровуються, прихильники відвертаються, прибічники деморалізуються. Конкуренти купують шампанське.
[size="6"]Клеймо некомпетентності[/size]
З іншого боку, зрозуміло, що антирейтинг не виникає на порожньому місці. У другому опитуванні Центру Разумкова можна знайти кілька питань, які б з'ясували причини зростання антирейтингу Зеленського. Важливо розуміти, що ці причини теж будуть використовуватися конкурентами Зеленського як процес, що самопідтримується.
✦ 36,2% вважають, що нинішня влада гірша за попередню. Така сама — 40,1%. Краще за попередню — лише 20,1%.
✦ Про те, що фінансове (матеріальне) становище їхньої сім'ї за останні два роки погіршилося, заявили 55,9%. Не змінилося – 35,3%. Поліпшилося — лише 7,5%.
✦ Яка головна причина економічних проблем України? Некомпетентність влади – 39,1%. Високий рівень корупції – 35,4%.
✦ Яка основна причина кризових явищ в енергетиці, надмірних цін, критичної нестачі запасів газу та вугілля? Корумпованість влади – 37,5%. Некомпетентність української влади – 36,8%.
✦ Хто несе найбільшу відповідальність за опалювальний сезон і хто у зв'язку із суттєвим зростанням цін на газ та вугілля має компенсувати збільшення витрат на опалення шкіл, лікарень, дитячих садків тощо? Це відповідальність центральної влади, і вона з державного бюджету має відшкодувати додаткові витрати на опалення — 52%. Мені байдуже, хто компенсуватиме витрати, центральна влада чи місцева, головне, щоб у школах, лікарнях та садах були теплі батареї — 24,6%. Це відповідальність місцевого самоврядування, тому з бюджетів місцевих громад мають компенсуватись додаткові витрати на опалення — 17,5%.
✦ Чи достатньо коштів, які влада передбачила на опалювальний сезон на субсидії на житлово-комунальні послуги, щоби повною мірою захистити вразливі верстви населення? Ні, я вважаю, що уряд з огляду на високі ціни на енергоносії має збільшити суму на субсидії та збільшити кількість сімей, які мають право їх отримувати, — 43,6%. Я не знаю, скільки коштів передбачено на субсидії, — 35,3%. Так, вважаю, цілком достатньо коштів, які уряд передбачив у державному бюджеті, — 7,3%.
Як бачимо, укладачі опитування вирішили сфокусувати увагу на ситуації в енергетиці. І постаралися проставити на владі тавро некомпетентності та корумпованості.
Цю зв'язку вигадав не Центр Разумкова. 15-18 жовтня КМІС провів соцопитування, в якому було поставлене питання про головну причину економічної кризи, і 42,1% респондентів обрали опцію "високий рівень корупції", а 31,2% — "некомпетентність влади". Цю зв'язку дуже легко вкладати у голови людей. І дуже важко вибивати її звідти.
А попереду — як мінімум п'ять місяців (з листопада до березня), коли ситуація в енергетиці безпосередньо зачіпатиме людей. Будь-які перебої з електрикою, газом, опаленням будинків люди пов'язуватимуть із центральною владою та особисто із Зеленським. Найнебезпечніше для влади те, що люди вже чекатимуть від неї провалів в енергетиці. І якщо трапляться віялові відключення електроенергії, холодні батареї у лікарнях тощо, люди скажуть: ну ось, ми так і знали, чого ще чекати від цієї влади, яка нічого не вміє, тільки красти собі в кишеню.
Це, повторимося, процес, що самопідтримується. І його вже запущено.
