Є купа народних депутатів, які хочуть скласти мандати. Однак їх просять не йти, аби Верховна Рада бодай на позір зберігала свою дієздатність
Справді, нинішнє шапіто мало працювати до жовтня цього року. Але враховуючи, що у нас воєнний стан, а вибори будуть нескоро — доведеться потерпіти і Мар‘яну Безуглу, і Колю Тищенка і низку ноунеймів, які періодично збивають нас із курсу європейських цінностей.
Утім заява Давида Арахамії про охочих покласти мандати та швиденько втекти на іспанські хліба абсолютно невипадкова.
Нинішньому скликанню дуже сильно пощастило, що через пандемію коронавірусу, а потім військову цензуру воно працювало без пильного нагляду преси та громадськості. А отже, суспільство донині не знає, яка "кунсткамера" потрапила у народні депутати. І що саме вони роблять у сесійній залі — хто як голосує, хто до кого бігає обійматися за колони, і які самі есемески скидають їм партійні спонсори.
Депутатка "Слуг народу" Ольга Василевська-Смаглюк натякає, що охочих скласти мандати дуже багато: "Очікується масовий депутатопад. І, якщо всі заяви задовольняти, за пів року в парламенті може залишитися кількість депутатів на межі конституційності".
Буквально днями депутатські мандати поклали три чоловіки в розквіті сил. Це Максим Єфімов — мажоритарник від Краматорська. Ще один Дмитро Шпенов — народний депутат від округу міста Апостолове на Дніпровщині. Ще пішов у відставку Віталій Данілов із "Батьківщини".
Загалом лише за цей рік 14 народних депутатів втратили мандати, і це абсолютний рекорд. Станом на зараз в Раді працює лише 401 депутат із 450 потрібних.
Є інформація, що станом на зараз ВР заблокувала заяви про відставку 37 депутатів, що хочуть скласти мандати, з них 28 "слуг", які давно не з'являються на засіданнях, а, може, їх вже й в Україні немає. Тобто втеча депутатів найбільше вдарить по монокоаліції. І самому Арахамії, партійний менеджер з якого, м'яко кажучи, зовсім ніякий.
Сказати, що це якась новина, то ні. Скоріше, гіркий посмак відчуття від того, яких пройдисвітів назбирали до влади у 2019 році, і вони у момент найбільшої відповідальності за країну готові звалити з неї.
Друге — вирок ефективності нинішньої влади, раз уже керівник фракції влади скаржиться на те, що депутати хочуть утікати, а "ми змушені їх не пускати".
Парламент станом на сьогодні знівельовано до нуля, завдяки в тому числі діям президії та керівників монобільшості. Це сьогодні не представницький орган, несамостійний і повністю деградований. Бо ніколи не було випадків (до нинішньої влади), щоб не випускали за кордон опозицію лише тому, що це чиясь забаганка. І навіть в темні періоди умовні "безуглі" були перчинкою в морі адекватності. А не рівнем пересічного депутата.
І найважливіший штрих — страх перед відповідальністю за некомпетентність, бездіяльність і бажання перманентно щось "підкрисити" — як з нашумілим скандальним законопроєктом 5655. Завдяки суспільству, громадськості й критиці Єврокомісії вдалося збити цю корупційну бомбу, але лобісти уперто тягнуть її через уряд.
Наші скоробагатьки розуміють, що дуже пахнуть смаленим майбутні відкриті декларації й закон про статус довічного ПЕП. Просто сидіти мовчки не вийде і доведеться відповідати. Пацюки починають тікати. І краще втекти зараз, ніж потім бути побитим разом з Арахамією на вулиці Грушевського. Зараз багатьох мародерів якраз і рятує те, що їхні обличчя невідомі широкому загалу. А отже, треба тікати до того, коли тебе почнуть вираховувати під Верховною Радою.
Випадкові люди, які потрапили у депутати за зелену наліпку або пачку гречки, навіть не розуміють, що зараз є великий шанс почати переговори про наш вступ до ЄС — той самий, за яку ми платимо дорогу ціну життями наших громадян і брудом навіть від добрих сусідів. Замість того аби трошки напружити сідниці та ухвалити кілька реальних законів — наші щурі покидають корабель.
Яка мораль цієї історії для пересічного виборця, який увірував у "нові обличчя", а отримав статус біженця, бомжа чи повістку на фронт?
Ігри у простих фотографів, м‘ясників та блогерів, які мали стати нашими рейганами та кеннеді, були приречені. Адже натовпи молодих та амбітних нікчем знали, що з депутатства вийдуть мільйонерами.Тільки ж тепер треба вийти по-англійськи, щоб ніхто не помітив, що ти кидаєш знекровлену країну напризволяще.
Ми всі твердо знаємо, де буде частина цих депутатів опісля. Втиратиме крем від засмаги на пляжах Барселони. Показуватиме голлівудські посмішки в інстаграмі. Періодично виставлятиме фотку в вишиванці на державні свята.
Добрий привід подумати, чого ви очікуєте від людей, які нічого не тямлять у політиці, але приїхали до парламенту з поліестеровими баулами в клітинку. Аби стати мільйонерами та показати виборцю середній палець...
