Пристрасті довкола звільнення залізного Головкома ЗСУ. Чому це трапилося саме зараз
Давно не секрет, що улюблена справа Банкової — регулярно вимірювати рейтинги Зеленського та інших вагомих політичних та військових фігур. Адже саме на основі цих цифр вмовляють Володимира Олександровича на другий термін.
Кілька досліджень КМІС наприкінці минулого року показали дуже невтішні цифри для Зеленського. За довірою він тільки третій, попереду Залужний та Буданов — два топові генерали, які відповідають за усе хороше і погане на полі бою.
Додамо безпрецедентні показники довіри до ЗСУ, які стабільно тримаються два роки повномасштабної війни й в рази перевищують рейтинги Офісу президента.
У Володимира Зеленського від старту його карколомної політичної кар’єри було недовірливе ставлення до української армії. Це не його історія, і він надто далекий до емпатії простому трактористу, який став героєм легендарної 93-ї бригади.
Вибори 2019 року пан Зеленський виграв на запереченні війни з Росією. Пропозиції виплатити пенсії мешканцям ОРДЛО, просто перестати стріляти й сісти та дипломатично поговорити з Путіним про кінець війни — зайшли на ура серед простого люду.
Коли уже чинного президента питали про те, нащо нам розведення військ у Золотому, відповідь була: "Я не лох, мені 42".
Далі була історія з "вагнерівцями", Ярославом Журавлем, спробою втюхати нам ОРДЛО з допомогою уже покійного "голуба миру" Сивохо…
Зеленський та його оточення із "ларьочників" і серіальних виробників просто не розуміло армію, її потреби й виклики. Врешті — її важливість. Тому було прийнято рішення пропустити повз вуха попередження західних розвідок і займатись дорогами та дитсадками, а не далекобійними ракетами та артилерійськими снарядами.
Лише чудом і за наполяганням наших західних партнерів ми отримали напередодні повномасштабної війни таку конфігурацію Генштабу, в якій були присутні Валерій Залужний, Сергій Шаптала, Сергій Наєв та інші бойові генерали, які були на війні з Росією усі 10 років.
І саме ці військовики власними силами й ресурсами — дуже часто втаємничено від Єрмака та Зеленського почали розгортання бригад і базову підготовку до вторгнення. Уточню — в межах наявних ресурсів, бо ресурси та техніка потребують грошей.
Щойно вдалось відбити ціль росіян номер один — Київ, менеджер Єрмак, який до останнього обіцяв розв'язати питання миру із Дмитром Козаком, поклав око на Залужного.
Мовляв, придивись, надто медійний, харизматичний. В армії поважають, люди люблять. Ось рейтинги прийшли. Це не небезпечно, Вова. Мовляв, Залужний може стати головним конкурентом Зеленського на виборах.
Наш Володимир Олександрович — рейтингозалежний ще з часів роботи генпродюсером на каналі ІНТЕР. І, на жаль, давно покладається не на здоровий глузд, дані розвідок, аргументи західних партнерів, а на страхи "5-6 потужних менеджерів".
Тому повага українців до Залужного як до професіонала у своїй стихії й людське обличчя армії — хутко обросла міфами та фобіями. Тим паче є добрий приклад Чехії, де люди після погроз Празі від РФ, вирішили обрати нового президента замість проросійського Земана. Генерала НАТО і просто красунчика Петра Павела.
Після цього Зе-влада особливо почала переживати за рейтинги й цькувати генерала. Попри те, що саме хист Залужного допомогли Зеленському отримати свій кредит довіри останні два роки.
Однак нова соціологія за листопад 2023 року не потішила. У розкладах на перший і другий тур Залужний упевнено перемагав Зеленського. Тому із будки випустили депутатку Мар’яну Безуглу, яка почала кампанію з дискредитації Головкома з "кастингом" його наступників.
Щобільше, цей потік бруду триває і нині — після гучного ляпаса суспільства та західних партнерів Зеленському — юродива жінка намагається виставити Головнокомандувача ЗСУ алкоголіком, бабієм і наркоманом.
А тепер поговорімо про те, що сталось 29 січня 2024 року. Залужного і Буданова справді викликали в ОП, де Зеленський озвучив Валерію Федоровичу пропозицію піти з посади Головнокомандувача ЗСУ. Без пояснень і причин.
Ідея була така. Залужний сам пише заяву — і зануляє свій нинішній статус, і довіру мільйонів військових та цивільних. Адже у такому випадку він був би боязким щуром, який втік із поля бою.
З того, що пропонували Залужному — бути послом. Або якимось помічником та радником. Тобто це було приниження. Аб‘юз у чистому вигляді через невпевненість та заздрощі.
Звісно, Залужний від цього відмовився і поїхав у Генштаб.
Далі був тест Офісу для суспільства на готовність до звільнення "залізного генерала". І в ОП офігіли від народних реакцій. Тому довелось писати хутке спростування.
Однак, чи завершились на цьому спроби Банкової обезголовити армію? Ні.
Володимир Зеленський і його команда розуміють, що ніяких обіцяних кордонів 1991 року не буде.
Бо для того, аби були — треба працювати у зв’язці з Генштабом і армією. Ставити її на перше місце, а не аватари "5-6 потужних менеджерів". Треба перестати красти, як востаннє, бо це відлякує західні уряди від допомоги. І явно не треба влізти в планування військових операцій під дати, дні народження і хороші новини в ручному телеграмі.
На Зеленського тиснуть терміни, бо легальним президентом він буде лише до 20 травня 2024 року.
Йому треба протягнути до виборів і хоч якось отримати другий термін. Для цього треба хакнути потенційних конкурентів. І продати якусь ідею. Наприклад, паузу у війні. Що ось припинили стріляти — якого миру вам ще не вистачає? А те, що великий шмат Півдня в окупації, Донбас розвалений, Харків щодня обстрілюють — так це військові винуваті. Саме тому про всяк випадок у ДБР є намітки справи про здачу Херсонщини, де немає прізвища Баканова, але є Наєв.
Крім того, політичне керівництво дуже не хоче, аби майбутня остаточна перемога асоціювалась із ЗСУ та бойовими генералами. Адже якщо Залужний буде обличчям тріумфу, то як у фотошопі намалювати борд, де Єрмак і Зеленський потужно в зелених піжамах рятують Україну?
Саме тому Банкова й надалі тягтиме руки до Залужного і Буданова. Їх кусатимуть, їх цькуватимуть, Мар’яна Безугла писатиме лонгріди про їхні надумані пригоди.
Тому, за задумом сценаристів в ОП:
● Залужного треба хакнути й показати, що він нікчемний і смішний. Що там йому пропонували? Посла, радника, помічника якогось "менеджера"?
● Буданова відправити управляти чистою Голгофою у вигляді Генштабу. Де його хутко затюкають за відсутність досвіду управляти машиною в мільйон підопічних.
На електоральному кону має залишитись лише один — Володимир Зеленський. Він має галопом поскакати у світле майбутнє другого терміну, а війна, армія — це такі незручності...
Як цьому запобігти?
У наших руках є голос, і він важливий. Після того, коли Зеленський за власним розсудом приховав попередження від ЦРУ про повномасштабне вторгнення, він втратив моральне право на "я хочу і можу". Є зізнання президента, де він прямо каже, що не кликав українців копати окопи заздалегідь, бо боявся "паніки" і "падіння економіки".
Ці одноосібні рішення і приватні страхи вартували нам втрачених територій, розвалених міст і сотень тисяч життів наших людей.
Тому зараз Зеленський змушений дослухатися думки суспільства, яке боїться розвалу держави, нового наступу на Київ і того, що руки "менеджерів" влізуть ще й в структуру ЗСУ.
Володимир Олександрович тривалий час був фартовим. І здобував перемогу над конкурентами легко, як лузав горішки під пиво. Однак надворі уже не 2019 рік і він не тефлоновий.
Кожне його рішення наперекір думці суспільства занулятиме його рейтинги й викликатиме ненависть. Тому вибір за вами, пане Зеленський, якщо хочете увійти в історію, а не вляпатись.
