Підсумую п'ятьма тезами про політичну ситуацію в країні після статті Залужного.1. За власним бажанням Залужний не піде, хай в ОПУ не сподіваються. Якби пішов тепер — це виглядало б як зняття з себе відповідальності за армію, яку керівництво держави поставило в складну ситуацію від страху перед "непопулярними рішеннями" щодо мобілізації.
2. Якщо Залужного зняти тепер чи найближчим часом — це виглядатиме як помста за критику, причому абсолютно справедливу. Ситуація для ОПУ програшна.
3. На Залужного справді працює якась команда піарників, вочевидь міжнародна, яка в критичний момент раптом вийшла з-за лаштунків і показала свій хист. Написати за дві доби такий текст, як стаття Залужного, і оперативно домовитися з CNN про його публікацію — здогадайтеся самі, якої якості тут потрібен спічрайтерський хист (спойлер: дуже високої) і якого рівня зв'язки (спойлер: це плюс-мінус рівень Держдепу).
4. Робити з Залужного кумира не варто. В нашої армії досі купа проблем, зокрема неподоланих "совкових" болячок. Але схоже, що наразі він наш найкращий кандидат на те місце, яке він і займає. Наявні альтернативи тих, від кого залежить життєво важлива для нас підтримка, явно не вразили.
5. В такі моменти можна щиро порадіти, що не все в Україні вирішує більшість виборців і обране ними політичне керівництво. На наше щастя, є ще й "зовнішнє управління".
