Для президента США Дональда Трампа настав момент, коли він зрозумів, що завершити війну в Україні нелегка справа. І він опинився перед вибором: виконати важку, небезпечну роботу з пошуку стійкого врегулювання або просто відступити й дозволити війні йти своїм жахливим шляхом. І схоже - він обирає втечу замість боротьби.
Про це пише колумніст
Bloomberg Opinion Хел Брендс.
Автор зазначає, що Україна ще довго матиме справу з президентом США, який найбільше хоче лише одного - щоб з Україною було покінчено
Вибір Трампа став очевидним після останніх безрезультатних переговорів
На початку травня Зеленський та європейські лідери запропонували негайне припинення вогню та намагалась заручитися підтримкою Трампа, який би у разі відмови Путіна запровадив потужні санкції.
Однак, коли Путін натомість закликав до прямих мирних переговорів, Трамп поспішно підтримав цю ідею, навіть після того, як російський лідер відмовився брати участь у тих самих переговорах в Туреччині, які він запропонував.
Результатом двогодинної телефонної розмови Трампа з Путіним 19 травня стала безглузда згода про пошук домовленостей, а також підтвердження жорсткої російської позиції, яка гарантує, що ніякої угоди не буде.
"Трамп вступив на посаду, пообіцявши припинити цю війну протягом 24 годин. Він постійно зазнає невдачі через два фундаментальні та дедалі очевидніші факти", - пише Брендс.
На його думку, по-перше, президент США неправильно визначив суть проблеми - вважаючи, що її причина нібито в непоступливості України, а не в небажанні Путіна дозволити цій країні залишатися територіально цілісною та незалежною в геополітичному сенсі. А по-друге, на цьому етапі не може бути жодного компромісу.
"Війна триватиме або до повної капітуляції України та її перетворення на розчленовану, роззброєну російську колонію, або ж до того моменту, коли Путін вирішить, що ціна перемоги є занадто високою", - вважає Брендс.
У Путіна є стратегія для досягнення своєї мети
Російська армія поступово знищуватиме стійкі, але чисельно слабші сили України, щоб виснажити їх і зрештою зламати їхній бойовий дух. Тим часом Путін продовжуватиме підтакувати Трампу, ніколи не ведучи серйозних переговорів, але й ніколи не відмовляючись від них. Таким чином, він зможе дотягнути до закінчення терміну військової допомоги США Україні, ймовірно, цього літа, уникаючи водночас гніву, який може викликати відверта відмова від пропозицій Трампа.
При цьому Брендс зазначає, що стратегія Заходу для зриву планів Путіна - не таємниця. Вона передбачає продовження постачання зброї з боку США та Європи, щоб Путін не міг продовжувати наступ. Також ця стратегія включає "руйнівні санкції" - на кшталт тих, які пропонує сенатор-республіканець Ліндсі Грем, союзник Трампа, - щоб знизити продажі російської нафти й прискорити економічну кризу в РФ.
"Крім того, Захід одночасно має посилити українську програму ударів по глибокому тилу ворога, фінансово підтримати воєнні зусилля Києва - шляхом конфіскації заморожених російських державних активів і передачі їх Україні. І, нарешті, слід розробити серйозні гарантії європейської безпеки, підкріплені американською силою, щоб утримати будь-яке перемир’я.
Ця стратегія не гарантує успіху, враховуючи високу здатність Путіна терпіти біль. Проте це - найкращий, а можливо, і єдиний шлях переконати Путіна, що він не зможе просто пересидіти своїх ворогів. На жаль, навіть за звичайних умов ця стратегія була б складною - а Трамп ще більше ускладнив її реалізацію", - стверджує колумніст.
Цього разу втеча не врятує Трампа
"Ставлення Трампа до НАТО і його неприязнь до України роблять питання гарантій безпеки майже нерозв’язним. Але головне — Трамп не може перейти до більш рішучої стратегії, бо для цього йому довелося б зробити війну в Україні, яку він невпинно називає "війною Джо Байдена", своєю власною", - додає Брендс.
Трамп від самого початку жорстко критикував участь Америки у війні в Україні, стверджуючи, що Вашингтон марнує гроші й ризикує спровокувати Третю світову війну. Тож зміна курсу і справжнє покарання Путіна вимагали б від Трампа підтримати справу, у яку він ніколи не вірив.
Це також означало б подолати його звичку просто відступати перед складними викликами - як це вже було з ядерною програмою Північної Кореї під час першого терміну чи з війною в Україні під час другого - які він не може швидко вирішити.
Проте цього разу втеча не врятує Трампа. Він розхвалює уявні перспективи економічних угод із Путіним, але якщо США відступлять від України, найкраще, на що можна сподіватися — це затяжний конфлікт із мілітаризованою Росією під санкціями й нафтопереробними заводами, що постійно стають об'єктами атак, що навряд чи привабить американський бізнес.
У гіршому випадку позиції України почнуть поступово послаблюватися, а потім ситуація стрімко погіршиться, завершившись або повною поразкою, або нав’язаним "миром" під дулами автоматів.
"Американцям не сподобалося поєднання людської трагедії й стратегічного приниження в Афганістані - і їм навряд чи більше сподобається, якщо щось подібне станеться в Україні. Ця війна може переслідувати Трампа, навіть якщо він наполягає, що вона його не стосується", - підсумував колумніст.
