Фінансист, колишній голова Держрезерву України в ефірі програми телеканалу Еспресо “Студія Захід з Антоном Борковським” про колаптичні наслідки розбалансованої управлінської вертикалі - Отже, ситуація в Україні зрозуміло яка. Але є певні, так би мовити, болючі питання для нашого населення. Зокрема, йдеться про реалізацію так званого соціального пакету в Україні. Мало що робиться, натомість постійно надходять сигнали про або знищену управлінську вертикаль, або про гроші, які мають дійти, але досі не дійшли. - Краще хай буде погана стратегія, але відмінне її виконання, ніж відмінна стратегія і жодноговиконання. Це класика менеджменту. І, на жаль, ми це зараз і бачимо. Що мене, як людину, котра намагається залучити інвестиції в Україну, - я пробував до карантину це зробити з іноземними інвесторами, - що мене лякає – те, що віра і довіра до України дуже стрімко впала. Розумієте, оця кадрова так звана чехарда, коли міняються постійно люди – топ-чиновники, топ-політики на рівні навіть міністрів, - вона не несе впевненості. Якби ситуація була більш-менш стабільною, як, наприклад, минулого року, влітку чи восени, коли ще не було падіння економіки, а воно почалося у третьому кварталі, то при стабільних умовах можна було би робити ротації. Але ми падаємо, і я боюся, що ми зараз йдемо у так званий “free fall”, тобто вільне падіння економіки.
- Якщо можна, трішки деталізуйте, що означає це вільне падіння? - Фактично падіння розпочалося в третьому кварталі. Безумовно, воно почалося з управлінських рішень на рівні державних службовців, мужів і політиків. Це зрозуміло, тому що прийшла нова команда. Але треба не тільки швидко міняти людей на місцях, але й щось розвивати. Скоро вже буде дев’ять місяців як повноцінно нова команда працює, а ми досі бачимо ще вакантні посади не тільки на рівні окремих топ-чиновників, керівників окремих органів чи адміністрацій на місцях, а й на рівні міністерств. Що ми бачимо зараз в енергетиці? Та сама ситуація: енергетика – це ключ не тільки до розвитку, вона тримає економіку. А ми бачимо зупинку не тільки окремих теплоелектростанцій, вугільних шахт, зупинку атомних блоків, дуже величезні проблеми на ринку відновлювальної енергетики, де фактично грошові кошти вже не надходять. І це вже торкнулося не тільки великих сонячних чи вітрових станцій, це торкнулося безпосередньо людей, котрі встановлювали за свої кровні кошти, повіривши державі, сонячні станції, і зараз ці кошти вже не надходять по областях. Тобто, якщо ми йдемо у цьому куті, це означає вільне падіння. Якщо йде зупинка обігу грошових коштів між суб’єктами господарювань, це фактично – параліч економіки, колапс. І я боюся, що ми фактично рухаємося до того.
- Ну, це з одного боку. А основне питання – на кого міняти? Я особисто знаю кількох міністрів, і я можу сказати, що, на превеликий жаль, я далеко невпевнений в рівні їхньої компетентності. Немовби кожна людина може чимось керувати, як видається, але, якщо поставити стюардесу керувати “Титаніком”, то він піде на дно значно швидше, ніж добереться до якогось айсбергу. - Ви абсолютно правильно кажете. Я насправді, поспілкувавшись у вересні з тодішнім міністром економіки, вже тоді сказав, що фактично економіка буде падати. Фактично пішло обмеження обігу грошових коштів. Кредитні ресурси повністю не задіяні. За останній місяць багато банків згорнули, скоротили кредитні портфелі, особливо малому, середньому бізнесу, деяким крупним бізнесам. Порізали кредитні ліміти. І це, безумовно, не буде сприяти не тільки відновленню чи стабілізації економіки на тих мінусових показниках, що ми побачимо за результатами першого кварталу, але це навпаки – це ускладнює ситуацію. Це і називається вільним падінням. Можна, наприклад, запропонувати банкам видавати кредити і компенсовувати 80 відсотків цього ризику, тобто, через відсоткову ставку. 20 відсотків банк бере на себе. Це його і заробіток, і ризик. Можна використовувати це через залучення державних програм, наприклад, в тій самій ІТ-індустрії. Якщо хтось думає, що ІТ-індустрія вистоїть, - я глибоко сумніваюсь. Я спілкувався з декількома айтішниками, котрі працюють на експорт у Сполучені Штати Америки, так в них вже через місяць ситуація буде така сама, як у малого і середнього бізнесу була у березні. Всі працюють вдома, обмеження заробітних плат, і – гальмування купівлі ІТ-послуг в Україні від американських контрагентів. Я думаю, що у серпні ми побачимо ситуацію в аграрній сфері, не дуже оптимістичну. Тому що такий показник дуже цікавий. Ви бачите, ціна на нафту впала. Це тимчасово, безумовно. Зараз вона стабілізувалася на рівні 10-20 доларів за барель, і буде, думаю, десь на такому рівні до кінця року. Але за таких цін нема сенсу додавати етанол в паливо по всьому світу. Найбільшим споживачем етанолу є Китай. Етанол виробляється із кукурудзи. Тож ми бачимо: ціни на кукурудзу з початку року впали на 10-20 відсотків, в залежності від якості.
- А, на вашу думку, як вплине на ситуацію в Україні падіння ринку нафти? - Наслідки будуть негативні – це однозначно. З двох причин. Перша причина у тому, що Україна не тільки імпортує, вона і видобуває, переробляє нафтопродукти, а також газ. Ціна на газ є похідною від нафти. І десь 3-6 місяців ціна на газ буде корелюватися з ціною на нафту. Тобто, фактично ціну на газ десь на початку третього кварталу ми будемо мати значно меншу, ніж на початку цього року. По чому це вдарить? Це вдарить по “Нафтогазу”, безумовно. Фактично, якщо “Нафтогаз” був платником податків номер один до державного бюджету, я думаю, що він і залишиться, безумовно номер один, але податків вже буде значно менше. Це вдарить по приватних видобувачах газу. Це вдарить по маржі на бензоколонках, з одного боку. З другого боку, нібито здається, що ціна на нафту і нафтопродукти повинні зменшити собівартість логістичних ланцюжків. Великі цементні компанії, які виробляють бетон, вже понизили ціни на 25-30-35 відсотків, в залежності від регіону. І фактично це могло б сприяти поштовху для будівництва. Для України це - переорієнтація на внутрішній ринок, кредитування в гривні, під ставки не більше, ніж 3-5 відсотків річних, вирішення ключових проблем в тих секторах, що я озвучував, а не вести так званий опортуністичний підхід, коли “може нас пронесе, і може завтра буде краще і тому ми повинні з впевненістю, з вірою дивитися в завтрашній день”.
- Та не пронесе! Якщо і пронесе, то у тому гіршому сенсі. Водночас я чую оці дивні, можливо, популістичні, можливо, потрібні заяви про так званий базовий дохід і про потребу у виплаті п’яти тисяч гривень. Я не знаю як це вплине на внутрішню макроекономічну стабілізацію в країні, але в будь-якому разі ми розуміємо, що фідбек від цього буде потужний. - будь-яка одноразова допомога невизначеному колу осіб є рівноцінною спаленню грошей. Чому? Тому що ми не знаємо, куди підуть ці гроші. Можливо, людина, яка отримає ці гроші, піде їх віддасть своєму сусідові, котрому він заборгував. А той сусід покладе під подушку. Все. Гроші вийшли з економіки. Чи погасить банківський кредит, котрий був такий самий – 5 тисяч гривень - кредит до зарплати. Все, гроші пішли у нікуди. Тобто, ми не отримаємо мультиплікатора. Чому в інших країнах пропонуються механізми, коли саме незахищеним верствам населення – приклад – Сполучені Штати – 600 доларів платять безробітним, котрі вже іншого способу вижити не мають. В інших країнах по 300-500 євро в місяць. Але це соціально незахищені люди. Тобто, щоб вони зовсім не стали жебраками. В інших секторах економіки, котрі дієздатні, котрі готові завтра вийти, працювати і в них повинен бути вогонь в очах, їм потрібні програми стимулювання. Хороший антикризовий крок, коли було задекларовано податкові канікули для окремих груп бізнесу – малого, середнього в основному. Але я зіткнувся з цією ситуацією: одна дуже близько знайома мені людина спочатку втішилась, а потім, коли спробувала отримати, то їй сказали нести ці папірці. Не можете занести, тому що вони не працюють в податковій, відправляйте Укрпоштою. От людина була змушена йти в Укрпошту, у відділення, під час карантину простояти в черзі 35 хвилин, щоб відправити цей конверт в податкову. Тобто, розумієте, декларується одне, а фактично імплементація зовсім інша.
- І Європейський Союз, і Міжнародний валютний фонд виставили чіткі умови щодо отримання траншу. - Міжнародний валютний фонд у цій ситуації нам вкрай потрібний. Тому що без нього треба визнати, що ми – в дефолті. Але сам Міжнародний валютний фонд – це не панацея. Ну, він виставив ці умови. Хоча, я особисто вважаю, що під час епідемій, під час тої ситуації, що відбувається в Україні з наповненням бюджету, з проблемою в енергетиці і тощо, взагалі ставити будь-які умови – це аморально. Треба співпрацювати. Але не слід ставити на те, що після того як Міжнародний валютний фонд нам дасть гроші, то все буде добре, і до нас прийдуть інші інвестори, - в цьому я дуже-дуже сумніваюся. Експортно орієнтована економіка, яка в нас була ще до цієї епідемії і до фінансово-економічної кризи, вона вже так працювати не буде. Вона нас витягнула у 2009-у році. Вона нас витягнула у 2014-15 роках. Але зараз вона не витягне. Чому? Тому що великі країни дали установку - а це вже і є фактично стратегія великому бізнесу - переглянути логістичні ланцюжки. Ми пам’ятаємо, що Меркель вже сказала, що необхідно переглянути питання виробництва деяких товарів у Китаї. Ви розумієте, це ж взагалі, в нормальній ситуації таке годі було навіть уявити. Але це посил лідера Німеччини своєму бізнесу. Такі ж самі посили повинні бути і в Україні. Що ми робимо? Чи ми далі, наприклад, експортуємо просто кукурудзу і пшеницю, або все ж таки ми перейдемо до того, що необхідно створювати додаткову вартість і переробляти, експортувати фактично вже кінцеву продукцію. У нас – кілька державних банків. Чому ми їх не задіяли досі? Чому ці державні банки не пропонують зараз дуже швидкі оперативні онлайн-процедури з видачі кредитів? Я сам зіткнувся з ситуацією, коли в одному з великих банків, так званих системних, було важко витягнути енну кількість коштів, попри те, що я людина небідна. Загалом ситуація свідчить, що бажання не тільки вкладати в банки, а й загалом інвестувати, - як мінімум, зменшується. Це стосується значно ширшого переліку проблем. І насправді це «вільне падіння» потенційно може статися вже наприкінці другого кварталу.
