16 липня 1990 року Верховна Рада УСCP ухвалила документ про проголошення державного суверенітету України.У преамбулі Декларації наголошувалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади республіки в межах її території, незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах».
У Декларації було положення про громадянство, економічну самостійність України, намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а в разі необхідності запровадити власну валюту тощо.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного та духовного розвитку української нації.
Декларувалося, що Україна є суверенною національною державою, а єдиним джерелом влади – народ України, а не компартія, закріплювалось право на власну грошову одиницю, власні Збройні Сили, громадянство. Після ухвалення Декларації у центрі Києва відбувся багатотисячний мітинг, на якому виступали політики – представники демократичних сил.
Документ проголошував, що українці, «як правило», проходитимуть армійську службу на теренах України. А за її межами − виключно за згоди парламенту. І вже за кілька тижнів Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким всі українці, що проходили на той час службу на просторах «єдиного і могутнього», повинні були повернутися на рідну землю.
Окрім «Декларації про державний суверенітет України», було ухвалено ще й постанову «Про День проголошення незалежності України» – 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України. Тож вперше День незалежності Україна відсвяткувала саме 16 липня 1991 року.
